Ще ся тот не уродив, оби усім угодив. Що таке воєнний стан для Закарпаття?

Нарешті ввели у нас воєнний стан. Цього треба було чекати аж цілих чотири роки. Війна з російським окупантом йде ось уже скільки, наших людей повбивали і вбивають далі, а ми придумували всілякі синоніми до слова війна. Офіційно спочатку називалося АТО, а потім ООС. Хоча суті це не міняло, і всі це знали. Як можна називати повномасштабну війну антитерористичною операцією? – дивувалися одні. Нема у нас ніякої війни! – казали інші і їхали на заробітки в Москву. Давно треба було ввести воєнний стан! – обурювалися треті. То все договорняки! – стверджували ті, хто все і про всіх знають з перших вуст. Казала мені колись мама: «Ще ся тот не уродив, оби усім угодив». Не вводили воєнний стан чотири роки – неправильно робили! Ввели – неправильно ввели! Ще трохи – і на війні у нас будуть розумітися так, як розуміються всі на політиці, футболі та вихованні дітей. Але чомусь у наших національних командах грають одні негри, а більшість дітей виховують себе самі. Розбиратися в цьому всьому теж доводиться нам самим. Бо телевізор із його проросійськими каналами тільки вводить в оману, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Щоб скласти для себе більш-менш об’єктивну картину, нам потрібно розглядати ситуацію як мінімум у трьох ракурсах.

Перший: ретроспектива. Чи можна було вводити воєнний стан раніше і що то могло дати? Звісно, перша думка у кожного чоловіка, який служив у армії: є війна – має бути воєнний стан. Але воєнний стан – це коли всім керують військові адміністрації і підпорядковують усе життя потребам фронту. Очолити військові адміністрації, звісно, у нас би знайшлося кому, а от війська як такого не було. За правління Януковича майже усі силові структури, включаючи службу безпеки України, очолювали громадяни Росії. Усі підрозділи на сході держави очолювали проросійські генерали та чиновники. Саме тому так легко значна частина армії, міліції, державних адміністрацій у Донецькій та Луганській областях на самому початку війни перейшла на сторону ворога. Саме тому Крим тепер – це не Україна. Отже, вводити воєнний стан без власної армії та без підтримки Європи було неможливо. Тепер можна.

Перш ніж перейти до другого аспекту проблеми, поговоримо про підтримку Європи і світу нас як самостійної держави. До сьогоднішнього дня нам треба на пальцях пояснювати і постійно демонструвати те, що насправді робиться на Донбасі. Адже російська пропагандистська машина є настільки потужною, що протистояти їй надзвичайно важко. Уся ця машина 24 години на добу 7 днів на тиждень продукує і поширює явну брехню. Чим більш дикою і неймовірною є брехня тим легше у неї повірять у світі і тим важче буде Україні довести, що це брехня. Так, наприклад, минулої неділі кілька російських телеканалів поширили інформацію, що в Україні закінчилася сіль. Це звучало не як проста інформація, а як факт, який приведе до скорої загибелі всіх українців. Україна вимре через відсутність продуктів харчування і елементарної солі… А потім скажуть, що їх знищили росіяни. А ще вони постійно стверджують, що в Донбасі йде громадянська війна. А ще, що Росія захищає світ від українських терористів та націоналістичного режиму. І це говорять не тільки журналісти.

Ось офіційна інформація: «Офіційний представник Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова заявила, що Росія захищає Європу від «тероризму та агресії», і відразу після цього згадала Україну.Так вона відреагувала на висловлювання президента України Петра Порошенка в одному з інтерв’ю, що Росія має намір захопити Маріуполь і Бердянськ.

«Можна з упевненістю сказати, перефразовуючи його ж вислів: це саме Росія захищає Європу від «варварства, тиранії, тероризму, агресії, мілітаризму, які нависли над усім нашим континентом», – написала Захарова в Facebook. Після цього представник МЗС РФ звинуватила українську владу в тому, що «сучасну Україну характеризує розгул екстремістів і воєнізованих об’єднань, опора влади на молодиків, війна проти власного народу, пропаганда і маніпулювання як основа управління суспільством, провокація як концепція зовнішньої політики, нестримна корупція, залякування журналістів і тотальний контроль над ЗМІ, націоналізм як національна ідея, диктат силовиків, відсутність механізмів громадського контролю, деградація інститутів влади». Кінець цитати. Отак от!

Другий. Значна частина людей у тих областях, де введено воєнний стан дивляться російські телеканали. Я вже не кажу про кримчан і лугандонів. Простий мешканець тієї частини держави плюс ще і російськомовний, який усі свої зусилля спрямовує на виживання родини, як має сприймати цю інформацію? Трохи вірить, трохи не вірить, якщо мислячий. А якщо зомбований ще радянською системою і добитий російською пропагандою? Страшно про це говорити. До речі, воєнний стан уведено там, де люди спілкуються російською мовою. Отже, мова має значення. Де є українська – туди ворог не полізе, бо знає, що отримає відсіч. А там, де всі говорять однією мовою, то які ж вони вороги – стверджує та ж таки російська пропаганда.

Третій: внутрішні вороги. В ефірі одного з російських телеканалів із вуст лідера «Українського вибору» Віктора Медведчука, якого вважають наближеним до Кремля, пролунала заява про те, що понад 45% українців, як і він особисто, не вважають Росію агресором. Він послався на соціологічні дослідження, відповідно до яких саме така кількість жителів України визнала, що добре ставиться до Росії.

За соціологічним опитуванням, добре до Росії ставляться від 30% на заході країни до 48% на її сході. Показово, що ці дані базуються на доброму ставленні до росіян, оскільки значна частина (чи не третина) наших громадян мають родичів там. А от до керівництва Росії добре ставиться тільки 8% українців. При цьому в Росії майже 70% громадян висловлюють пряме і повне несприйняття України та українців. Над цим варто задуматися.

«Для мене це означає, що 48% людей не знають своєї історії, не відчувають і не усвідомлюють війни, що триває… Не бажаючи розуміти, що країна – це, в першу чергу, люди, а вже потім уряд», – каже в інтерв’ю ВВС News Україна Анастасія Дмитрук, яка у 2014-му написала вірш-звернення до росіян «Никогда мы не будем братьями», який став популярним в Інтернеті.

Четвертий: СБУ повинно реагувати моментально на такі заяви внутрішніх ворогів і усувати їх від влади, від можливості впливати на мізки несвідомих громадян. Але як їх усунеш, якщо телеканали належать їм?…

А до чого тут ми, закарпатці? А ми все це переживаємо, бо ситуація в області теж нестабільна. Турбуємося, спати спокійно не можемо. Це діє нам на нерви. А ще діє на нерви те, що навіть введення воєнного стану не припинило ні торгівлі з Росією, ні курсування потягів та літаків на територію агресора, окупанта, ворога. Але всьому свій час.

Отакі сумні нині роздуми. Отака розмова…

Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

One thought on “Ще ся тот не уродив, оби усім угодив. Що таке воєнний стан для Закарпаття?

  • 26.12.2018 at 23:19
    Permalink

    Так старався, чуть не всрався. Подібне бла бла з усіх телеканалів всі 25 годин на добу клепають. (за годину раніше починають). Чого сам не воюєш? Сцикотно? Такі як ти все життя на пузі плазують і розповідають що вони також всією душею за колгосп, тільки не в нашому селі.

Comments are closed.