Мешканець Закарпаття убив напарника та вирішив зімітувати нещасний випадок

Того ранку на чергування з охорони території та обслуговування обладнання водозабору, розташованого на околиці с. Павшино Мукачівського району, заступила нова зміна. Цієї доби випало працювати двом жителям села Шенборн – 53-річному Іванові, машиністу насосної станції, та його помічнику, 27-річному Василеві. Старший має іншого напарника, але той з поважних причин не зміг тоді вийти на роботу. Тож задіяли Василя, який підміняє у таких випадках працівників, у т.ч. й на інших кількох водозаборах, з яких подається вода у місто Мукачево.
Спершу ніщо не віщувало лиха. Та післяобідньої пори у Мукачівський райвідділ міліції надійшло повідомлення, що на території водозабірної станції виявили  труп одного з працівників. Про це правоохоронцям сповістив  його напарник. На місце пригоди  виїхала слідчо-оперативна група, експерт-криміналіст Василь Рубіш. Напівобгоріле тіло лежало за  півсотні метрів від службового приміщення. Вогонь найбільше понівечив груди нещасного. Напарник нічого міліціонерам  пояснити не зміг, мовляв:  знаходився «на телефоні» в службовому приміщенні і нічого не бачив. Іван прибирав територію, а коли Василь через годину-другу вийшов на подвір’я, не зауваживши напарника,  почав кликати його.  Потім…  побачив страшну картину. Дещо прояснити ситуацію могло встановлення причини смерті. Слово тепер залишалося за судмедекспертом.  А він  виявив колото-різані рани  у грудній клітці покійного.   Отож стало зрозуміло, що  мукачівець пішов  з цього світу не з власної волі. За допомогою вогню хтось, імовірно,   намагався замести сліди.  Однак  хто ж той  убивця?  Іван нібито явних ворогів не мав, у селі характеризувався тільки з позитивного боку…
У Павшино виїхали начальник обласної міліції Віктор Русин, тодішній  начальник управління карного розшуку Володимир Шелепець, його заступник Василь Лешко, досвідчені працівники цього підрозділу та керівники й співробітники оперативних служб Мукачівського  РВ ГУМВС. Територія водозабору огорожена високим бетонним парканом. На прохідній знаходився Василь, який нікого чужого не зауважив, а посторонній міг проникнути тільки через огорожу. Тому правоохоронці ретельно  обслідували не тільки місце, де знайшли тіло загиблого, а й весь паркан. Та на ньому не виявили жодних  слідів. Тим часом оперативники вирішили  поспілкувалися з Василем. 
Він спершу  настоював на тому, що нічого не бачив, нічого не відав.  А далі почав плутатися у своїх показаннях і врешті-решт   зізнався…
Того дня, заступивши на зміну, Іван одразу узявся до роботи: прибирав територію від сухих гіллячок та трави. Запропонував приєднатися  і молодшому. Однак той вважав  за краще  сидіти в приміщенні та слухати музику.  Коли старший ще раз зробив зауваження, напарник  грубо відрізав:
– Тобі треба, ти й прибирай. А мені й так добре, я сьогодні тут,  завтра  — на іншому об’єкті.
За  якийсь час  Василь  таки  підійшов до напарника, але допомагати не поспішав.  Іван у той час підрізав  ножем невеличкий кущ.  Чоловік  звернув увагу молодшого товариша на те, як  гарно виглядає прибрана територія.  А ще бідкався,  мовляв,  не всі хочуть працювати.  Та договорити не встиг: Василь вирвав ніж з його рук і  кілька разів встромив лезо у груди односільчанину: «От тепер – полюбуйся!» Сподівався списати все на вогонь. Думав, що люди вирішать: чоловік сам спричинив собі смерть через необережність,  спалюючи непотріб. Щоб краще горіло, облив тіло олією.  Далі повернувся у службове приміщення та слухав музику. Мав намір  телефонним дзвінком у міліцію забезпечити собі алібі.   Свій дикий  вчинок Василь пояснив тим, що дуже не любить, коли йому вказують,  як жити та що робити…
За цим фактом порушено кримінальну справу. Старший слідчий Мукачівського райвідділу міліції Ганна Звонар тепер з’ясовує усі деталі цього жорстокого вбивства.
Михайло ПИСКАЧ, ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області