Закарпатець Лука Куриця був розвідником в корпусі генерала Свободи

Лука Васильович Куриця народився у с.Нижній Бистрий Хустського району в сім’ї селянина. Крім нього в батьків були ще старший брат і молодша сестра. Родина жила бідно, із-за чого батько в пошуках заробітку подався у далеку Аргентину. Спочатку він матеріально допомагав родині, а згодом зв’язки припинилися.

Щоб вижити і прогодувати рідних, Лука пішов наймитувати до багатих людей.
У 1940 році, коли Закарпаття було під владою Угорщини, 14-річним юнаком Лука емігрував у СРСР, де потрапив до дитячого будинку.
Через рік, коли повернувся додому, угорською владою був засуджений на півтора року. Після звільнення почалися переслідування, юнак потрапив до партизанського загону ім.Ватутіна, який перебував в с. Довге Іршавського району.
Рік був Лука Куриця розвідником чехословацької армії. Пригадує, як з двома товаришами брали німецького “язика”. Був березень і надворі лежав сніг. Німецькі солдати були одягнені в білі маскувальні халати, аби їх не помітили. Та все-таки через дві години їм вдалося захопити ворога і доставити до командира.
За проявлений героїзм генерал Свобода нагородив Луку Васильовича і його побратимів бойовим хрестом і медаллю “За відвагу”. Коли Закарпаття приєднали до України, Лука Куриця демобілізувався додому.
У 1946 році розпочав трудову діяльність у Вучківському лісництві, а в 1948 році, опанувавши курси водіїв, тривалий час займався перевезенням деревини, працював слюсарем на місцевому лісопункті аж до виходу на пенсію.
Аліна ЮРИК, учениця 9 класу Вучківської ЗОШ І-ІІ ст., “Верховина”