Закарпаття: На Тячівщині працює понад 100 “лівих” пилорам

Коли лисіє людина, це звичайно, неприємно, але не смертельно: завжди можна надягти перуку. А коли “лисіють” Карпати (голою маківкою блимає нині ледь не кожна друга гора)? Полісся? Слобожанщина? На всю державу перуку не одягнеш. Хоча й виглядає вона, за бадьоренькими офіційними звітами справжнісіньким Тарзаном.

Репресований ліс

У Тячівському районі Закарпатської області для транспортування незаконно зрубаної деревини використовується кожен струмок, кожен потічок. Раз на рік урядова комісія навідується до того чи іншого району, хапається за голову, закриває всі (ну, принаймні, виявлені) незаконно працюючі пилорами, складає протоколи і від’їжджає до Києва. Рік тому, наприклад, комісія, яка працювала у Тячівському районі, виявила близько сотні незаконних пилорам (половину з них зразу ж закрили) та склала тисячу протоколів про порушення законності лісозаготівель. Нині ж, за інформацією голови цієї комісії, начальника управління контрольно-ревізійної роботи Держкомлісгоспу Віктора Парфенюка, всі закриті пилорами знову працюють. За тисячею складених протоколів порушено лише 415 справ (інші просто не прийняли до розгляду), з них розглянуто в суді з позитивним для відшкодування збитків результатом – менше сотні!
Яскравий приклад “суворості” закону: чолов’яга вирішив подарувати зятеві колод для будівництва родинного гніздечка. Подався до лісу і з верхнього (тимчасового) складу поцупив кілька смеречин, скориставшись зятевими ж фірою й кіньми. Свіжі сліди привели лісівників до чолов’яги у двір. Було порушено кримінальну справу. Суд її неквапно розглянув. Результат: фіру й коней реквізувати не стали, бо зять “нічого про заплановане будівництво не знав” і фіру “не давав”. А тестя – амністували через пенсійний вік у повній відповідності до підписаного колишнім президентом Ющенком указу. Тепер лісгосп ламає голову: чи варто гнати цілу вантажівку за сорок кілометрів, щоб повернути кілька колод, котрі й нині лежить у дворі тестя, чи дешевше буде забути про них. І кого, питається, покарали?
Як свідчать соціологічні дослідження, проведені експертом Світового банку Олександром Стегнієм, суспільство усвідомлює, що незаконні вирубки і нелегальний обіг лісопродукції загрожують збереженню українських лісів, шкодять економіці країни та погіршують її імідж. Але якихось системних зусиль, направлених на оцінку обсягів правопорушень і збитків, з’ясування їх причин, розробки узгодженого плану дій, направленого на покращення ситуації, до цього часу в державі не існує…

Закордон нам допоможе?

Звичайно, проблеми незаконної лісозаготівлі, тіньового обороту деревини і корупції в лісовому секторі не є суто вкраїнською “монополією”, – вони характерні для багатьох країн світу. Кожна країна бореться з ними по-своєму, а коли не виходить – шукає однодумців. На початку третього тисячоліття було ініційовано рух FLEG (Forest Law Enforcement and Governance). Нашою мовою звучить доволі кострубато: “Правозастосування та управління у лісовому секторі”. Але суть не у назві, а у меті – боротьбі з незаконними діями в лісовому секторі, координації зусиль усіх зацікавлених організацій та осіб у напрямку “прозорості” заготівлі та торгівлі лісом. До початку 2004 року FLEG включав кілька “гілок”, які об’єднували країни Євросоюзу, Південно-Східної Азії, Африки тощо. Згодом докотилося і до нас. За ініціативою, правда, не наших чиновників, а російських, у 2005-у в Санкт-Петербурзі організували лісову конференцію на міністерському рівні. Безпосередню участь брала і делегація з України.
Як це часто буває, рішення ухвалили хороші, а от виконання їх – шкутильгає. Бо з одного боку активізовано роботи зі сертифікації лісів, котрі знаходяться в постійному користуванні державних лісовиробництв, підготовлено і частково ухвалено необхідні законодавчі зміни, які потрапили до Лісового Кодексу, Адміністративного Кодексу, Кримінального Кодексу тощо. Але й досі немає Національного плану дій, де було б чітко прописано хто, що, коли і на які кошти робить для наведення ідеального порядку у наших лісах. Досі законодавчо не визначені навіть такі поняття, як “незаконні рубки” та “незаконно заготовлена сировина”. І ще, і ще, і ще…
Втім, серед пострадянських країн ми не одні такі. Тому Євросоюз у співпраці з такими потужними міжнародними організаціями як Всесвітній банк, Міжнародний союз охорони природи і Всесвітній фонд дикої природи започаткував спеціальну програму для семи країн колишнього СРСР, зокрема, й України. За основу узяли усе той же процес FLEG, тільки додали ще абревіатуру, яка визначає регіон.

По закону чи по пиці?

Програма FLEG в Україні нарощує оберти і шукає точки (якщо так можна висловитися) опору, щоб “перевернути” ставлення влади і суспільства до існуючих (кричущих!) проблем у лісовому секторі. Як це зробити краще? – над цим добряче попріли учасники круглого столу, котрий відбувся нещодавно у представництві Світового банку у Києві.
На круглий стіл були запрошені експерти FLEG і громадські активісти-екологи. Обговорення часто виходило за рамки міжнародного “політесу”: деякі активісти з регіонів, які щоденно стикаються з незаконними вирубками та корупцією в лісовій сфері були налаштовані категорично. Мовляв, українське законодавство, котре вступало в дію після перегляду старого, завжди виявлялося гіршим за попереднє, тому треба не на поліпшенні законів зосереджуватись, а бити пики порушникам! На що експерти програми відповіли, що всьому свій час: і з правопорушниками боротися (а як треба – то й по пиках!), і закони покращувати, і доносити проблеми до органів влади, і разом з громадськими організаціями “тиснути”, щоб про ці проблеми не “забули”…
Чимало говорилося про ухвалені у 2006 році зміни до Лісового Кодексу, які, зокрема, дозволили передачу лісу в користування юридичним і фізичним особам на термін до 50 років. Закон, звичайно, не забороняє іншим людям ходити в ліс – відпочивати чи гриби збирати. А от “орендатори” часто-густо вважають інакше – досить згадати як діяв у “своєму” лісі колишній нардеп Лозинський. На Харківщині в селі Борщова, наприклад, орендатори перегородили ліс забором, і, якби у сільради не вистачило мужності розірвати цей договір, то до сусіднього села довелося б і нині добиратися з багатокілометровим “гаком”… Тому, на думку юристів, треба переписувати Лісовий кодекс, і в першу чергу статті, котрі дозволяють так легко змінювати цільове призначення найцінніших лісних угідь. До речі, нещодавно активісти-екологи підписали звернення, в якому вимагають відмінити всі рішення органів місцевого самоврядування, які стосуються передачі лісових ділянок у довгострокове користування.
Старший координатор проектів Світового банку Олексій Слензак сказав, що якщо й треба створювати новий Лісовий Кодекс, то, на жаль, в рамках лише програми FLEG це нездійсненно – ресурсів просто не вистачить. Але якщо та ж Європейська комісія вирішить виділити розробку нового Лісового кодексу в окремий проект…
Хоча за великим рахунком це – робота і завдання не закордонних донорів, а самої держави Україна. Втім, за нинішньої економічної ситуації усе ж, мабуть, швидше гроші дочекатися від закордону.
На завершення поділюся ще одним сумним спостереженням. Навіть за сприяння міжнародних програм і проектів налагодження діалогу громадськості й лісівників, тобто тих, хто мав би пліч-о-пліч співпрацювати на збереження наших лісів і наведення у них ладу, йде дуже важко. “Лісник” в устах одних і “неурядова організація” у вимові інших звучить мало не як лайка. Але іншого шляху крім як співпраця тут не існує. Бо ще трохи – й не буде навколо чого сперечатися.
“Український лісовод”