Закарпатські дивоцвіти на тарелі від ужгородки Марти Зварич (ФОТО)

Барва жовтогаряча, блакитна, зелена, мазок – і на дерев’яній основі оживають пишні мальви, в’ється барвінок, кружляє жар-птиця… Унікальну техніку петриківського розпису, якою здавна славиться Україна, освоїла ужгородська студентка Марта Зварич. Каже, що прикрашені квітами «петриківки» вироби випромінюють радість, а ще – розповідають справжню народну казку.
Малює дівчина змалечку: вперше її здібності помітила мама, коли Марті було три роки. Родом вона з Дрогобича, а Закарпаття полонило сонячну художницю красою краєвидів, теплом і можливістю опанувати дизайн інтер’єру – майстриня навчається в Закарпатському художньому інституті. У рідному Дрогобичі відвідувала студію петриківського розпису, потім вступила до Стрийського вищого художнього училища, де захистила дипломну роботу – розмалювала власну скрипку.
«Петриківським розписом із давніх-давен декорували печі, стіни в оселях, адже це створювало радість у домівці, – розповідає Марта. – Зародилося це малярство у селі Петриківка (Дніпропетровщина) кілька століть тому. Сьогодні петриківські майстри малюють такі квіти, птахів, людей, яких у природі не існує – це самобутні казкові образи».
Аби опанувати техніку «петриківки», важливо намагатися якомога рівніше і чіткіше робити мазки і вправно з’єднувати всі елементи. Основним матеріалом для розпису є дерево, а саме — липа. Малюнок виконується пігментами за допомогою фарб на яєчній основі (темпера, гуаш, змішана з яєчним жовтком). «Перевага «петриківки» у тому, – каже майстриня, – що ця техніка не обмежує майстра в матеріалах і її можна поєднувати з іншими техніками в роботах на полотнах. Нині петриківським розписом оздоблюються інтер’єри, предмети побуту: ложки, тарелі, скрині…»
Найдавнішою і найважливішою технікою розпису є малювання пальцем – саме в такий спосіб робляться найбільші мазки. Крім того, майстри використовують рогозинку – очеретяну паличку, зрізану під кутом 45 градусів, а також пензлик із котячої шерсті, яким виконуються прописні елементи. Марта зауважила, що для пензлика не всякий кіт підійде: тільки звичайний дворовий, бо з породистого шерсть скручується, тому й мазок виходить нечітким.
«Петриківкою» Марта розписує тарелі, хоч є в доробку дівчини і панно. Найбільше вона полюбляє малювати незвичайні барвисті квіти. У колекції художниці 15 тарелів, із-поміж досягнень – участь у різноманітних заходах, перемога в обласних конкурсах, кілька персональних виставок у Львові, Дрогобичі, Стрию, а незабаром і в Ужгороді. Свої вироби дівчина дарує друзям і знайомим, та здебільшого її роботи споглядають на експозиціях, де їх можна придбати. Вартість залежить від обсягу, складності розпису і матеріалів. Наприклад, у Марти є таріль діаметром 50 сантиметрів, який коштує 500 гривень.
Один експонат дівчина виготовляє за три дні, на панно витрачає тиждень. Каже, муза завжди з нею, адже «якщо художник у душі, то надихає все». А ще петриківський розпис є свого роду терапією. Марта впевнена: коли на душі неспокійно, яскраві барви зцілюють, заряджають настроєм та шаленою енергією. Кілька строкатих мазків – і від думок про погане ані сліду!
Молода майстриня зауважила: петриківський орнамент сприяє розвитку в людині естетичного сприйняття кольорів. Розпис особливий, бо йде зсередини художника. «Насамперед «петриківка», – наголошує Марта, – це образ української душі, народних традицій, наших звичаїв.
Багатогранність цієї техніки втілює настрій, справжню сутність та індивідуальність художника. Кожен майстер намагається виливати свою радість і печаль саме за допомогою малювання».
Наразі народний промисел потребує відродження. Саме тому художниця мріє про власну невеличку студію, де зможе навчати дітлахів. «Та в сучасному світі намагаються опанувати сучасні професії, – каже Марта. – В епоху високих технологій ми забуваємо про рукотворну красу, і незабаром художники малюватимуть тільки за допомогою комп’ютера. Петриківський розпис – це, насамперед, унікальна народна традиція, і її справді варто зберегти».

Надія Вишневська, Старий Замок Паланок