На Закарпатті у 2009 році було затримано близько 1700 нелегальних мігрантів
20 червня в Ужгороді відбулася прес-конференція представників громадських організацій та державних органів на тему “Біженці і шукачі притулку: наскільки можливо реалізувати право на отримання статусу біженця в Україні?”.
Зустріч була присвячена відзначенню Всесвітнього дня біженців. Минулої неділі у Закарпатському обласному ляльковому театрі з цієї нагоди відбувся показ фільму режисера Террі Джорджа “Готель “Руанда” (події картини розгортаються на фоні подій 1994 року в Руанді, коли руандійці, що належать до племені хуту, яке складає етнічну більшість, знищили більше мільйона людей, які належать до племені тутсі. Світова спільнота назвала геноцид в Руанді етнічним конфліктом, і правду про те, що там відбувалося світ дізнався тільки декілька місяців потому).
Начальник управління міграційної служби в Закарпатській області Микола Товт зауважив, що тема біженців ніколи не була чужою для Закарпаття, адже через близькість кордонів сюди завжди прибувають люди, що шукають кращих умов життя або вимушені через небезпеку життю, здоров’ю чи свободі залишати рідні місця. “У світі сьогодні понад 6 мільйонів людей є біженцями, а День біженця не можна назвати святом, оскільки це значна проблема і світова трагедія. Кількість біженців, на жаль, не зменшується оскільки світ залишається неспокійним”. За словами М. Товта, минулого року на Закарпатті було затримано близько 1700 нелегальних мігрантів. Найбільше затримань нелегалів зафіксовано у 1999 року (7,5 тисяч осіб). Щодо географії, то за всі роки мігранти прибували із 35 країн. Із близько 4 тисяч звернень до Міграційної служби Закарпаття про отримання статусу біженця отримали його лише 100 осіб. “Процедура займає місяці і навіть інколи роки”,—каже Микола Товт. Лише коли людина отримує документи про статус біженця, вона може на рівні з громадянами України претендувати на працевлаштування (проте ця норма закону не діє без наявності місця реєстрації) та ряд інших прав, якими користуються місцеві мешканці. В іншому разі ці люди існують без житла, коштів, інших засобів до існування. На допомогу приходять неурядові організації.
Олександр Лостик з БФ Карітас-Caritas Мукачівської греко-католицької єпархії розповів, що мігранти прибувають на Закарпаття (а сюди потрапляють 85 % усіх мігрантів, які прямують до західної Європи через України) виснажені, голодні, без одягу і їжі. Прикордонна служба не виділяє достатньо коштів для повноцінного утримання цих людей. Тому громадські об’єднання розшукують фінансування для правової і психологічної допомоги мігрантам, їх харчування, медичного огляду і забезпечення, послуг перекладу, надання іграшок їх дітям тощо.
Максим Буткевич (експерт, Проект “Без кордонів” ГО “Центр Соціальна дія”, Київ) зупинився на проблемі проявів нетерпимості, ксенофобії та дискримінації меншин у суспільстві та, зокрема, у ЗМІ. Так, зокрема, у мас-медіа неодноразово з’являлася інформація із звинуваченнями мігрантів у наявності, зокрема в Закарпатській області тих чи інших захворювань. Натомість, за словами фахівців, мігранти у пунктах тимчасового тримання проходять повне медичне обстеження і, за необхідності, лікування.
Максим Буткевич також презентував звіт, який підготувала Українська рада з питань біженців. На жаль, попри певне покращення законодавчого поля, ситуація залишається неврегульованою, а ставлення правоохоронних органів до мігрантів — упередженим, —каже Максим Буткевич.
Наталія Кабацій (Комітет медичної допомоги на Закарпатті) розповіла, що напередодні в Ужгороді відбулися Дні толерантності, у рамках яких для студентів двох університетів в обласному центрі було прочитано лекції про права людини загалом та про права біженців, відбулися тренінги для журналістів.
Микола Товт наостанок зауважив, що мігранти шукають кращої долі не від доброго життя, а через реальну загрозу. Натомість вони можуть приносити користь тому суспільству, в якому знаходять притулок. Наприклад, мігрантами були Альберт Ейнштейн та Мадлен Олбрайт.