Закарпатський археолог і краєзнавець Йосип Кобаль — помітна постать у науковому середовищі України

[Total: 0    Average: 0/5]

Ім’я Йосипа Кобаля відоме сьогодні не тільки у науковому середовищі України, але і за її межами. Його постать як авторитетного вченого-археолога, активного краєзнавця помітно вирізняється серед сучасних крайових археологів та істориків.
Він народився у селі Квасово, що на Берегівщині, у селянській родині. Саме скромні, працелюбні, щирі батьки прищепили синові порядність, чесність, почуття власної гідності, патріотизм, які він сам, уже як батько, старається передати своїм доньці та синові. Здібності до гуманітарних наук, зокрема до історії, шліфувалися у школі, а пізніше – на історичному факультеті тоді ще УжДУ, який він закінчив з відзнакою. Чи думав сільський хлопчина у далекі 1970-ті роки, коли заблукав старовинними вулицями Ужгорода по дорозі до Ужгородського замку, де проходила тоді обласна олімпіада юних істориків на базі краєзнавчого музею, що саме замок і музей стануть у майбутньому його улюбленим місцем роботи? Дякуючи долі та обставинам, Йосип Васильович з листопада 1986 року працює у Закарпатському краєзнавчому музеї. Наукові інтереси його різнобічні, але на першому місці у нього археологія, інтерес до якої з’явився ще в студентські роки. Улюблена тема досліджень — доба пізньої бронзи (XIV—XII ст. до н.е.) на території Карпатського басейну і Північного Причорномор’я. Цій проблематиці була присвячена і тема кандидатської дисертації, яку він успішно захистив у 1997 році при Інституті археології НАН України. Саме Й.Кобаль став ініціатором створення у музеї самостійного відділу археології, який і очолив, куди згодом запросив працювати двох провідних закарпатських археологів Івана Поповича та Михайла Потушняка, яких особисто вважає своїми вчителями-наставниками. Сфера діяльності Йосипа Кобаля у музеї має різні напрямки: експозиційна робота, опрацювання й упорядкування фондових зібрань, проведення археологічних розкопок й публікація матеріалів.

У березні 1991 року на міжнародній виставці-бієнале у Венеції, в Італії, завдяки скрупульозному вивченню і опрацюванню найбільшої археологічної колекції музею Йосип Кобаль зміг представити 10 оригінальних експонатів доби бронзового віку, які згодом були включені до світового каталогу і принесли заслужене міжнародне визнання Закарпатському краєзнавчому музею. У цей же період археолог вивів із забуття імена багатьох відомих дослідників Закарпаття, істориків, археологів, які були також і музейними працівниками, зокрема Елемира Зотлукала, Тіводара Легоцького, Йосипа Янковича. А ще склав „Бібліографічний покажчик праць Тіводара Легоцького (1830—1913)”, був автором виставки до 175-річчя від дня народження Т.Легоцького, науковим гарантом міжнародної наукової конференції з нагоди цієї дати — „Скарби доби бронзи — проблема інтерпретації”, організованої на базі нашого музею разом із Товариством угорської культури у 2005 році. Йосип Васильович став й ініціатором та організатором проведення багатьох інших міжнародних конференцій, серед яких варто згадати конференцію „Знаменитим шляхом Верецьким” (Ужгород, 1996), „Угорщина і Київська Русь” (Ужгород, 2000), до 65-річчя створення Закарпатського краєзнавчого музею (Ужгород, 2010). У період з 1996 по 2010 роки його стараннями в його залах відкрилися виставки „Угорці – здобувачі батьківщини” (1996), „Йосип Янкович і його діяльність (до 120-річчя з дня народження)” (1998), „Зброя стародавніх часів” (1999), „Археологічні дослідження Федора Потушняка” (2000), „Стародавнє мистецтво Закарпаття” (2005), „Колодязь бронзового віку” (2008). Він створив також археологічну експозицію в Закарпатському краєзнавчому музеї „Закарпаття в стародавні часи”, відкриття якої відбулося у 2003 році.

Йосипу Кобалю належить і ціла низка серйозних наукових публікацій, серед яких відзначимо книги: „Sine ira et studio“, видана в Ужгороді у 1998 році угорською мовою, „Знахідки доби бронзи на території Закарпаття”, що вийшла друком у Штутгарті (Німеччина) у 2000 році німецькою, „Археологічні пам’ятки Угорщини у фондових зібраннях України”, видана у Виноградові у 2004 році угорською мовою. Той факт, що результати пошуків науковця, музеєзнавця публікуються угорською, польською, німецькою, англійською мовами, свідчить про визнання Йосипа Кобаля як відомого дослідника з питань археології та історії. При цьому варто зауважити, що скромність і сумлінність не дозволяють йому робити поспішних висновків і афішувати одразу свої відкриття. Цьому передує ретельне ознайомлення і вивчення джерел, чому допомагає і досконале володіння угорською, німецькою мовами, а також спроби вичитувати документи на латинській, чеській мовах. Окрім власне археологічних праць, Й.Кобаль написав чудовий історичний нарис про Ужгород – „Ужгород відомий та невідомий”, який був перевиданий удруге у 2008 році. Не буде перебільшенням сказати, що кожний поважаючий себе ужгородець має цю книгу на книжковій полиці.

У 2005 році до Йосипа Васильовича звернувся відомий ужгородський колекціонер Олександр Волошин із проханням написати супроводжуючий текст з історії Мукачева до його майбутнього репрезентаційного видання. Результатом цієї співпраці став дуже гарний альбом „Мукачево у старовинній листівці”, що побачив світ у видавництві „Карпати”. За сприяння Йосипа Кобаля та Михайла Потушняка, які знайшли і повністю відновили текст та ілюстрації, змогла з’явитися і монографія Івана Поповича „Закарпаття за доби раннього заліза”. А ще ж у його доробку є чимало праць науково-популярного характеру, де Й.Кобаль часто звертає увагу на проблеми збереження й охорони пам’яток далекої минувшини.

Йосип Кобаль має високофахові публікації про фортифікаційні споруди середньовіччя на Закарпатті, зокрема про Ужгородський замок. Попередні археологічні дослідження цієї твердині, проведені ним у жовтні—листопаді 2007 року, дали важливі з наукової точки зору результати, які дозволили по-новому підійти до історії виникнення міста Ужгорода і Ужгородського середньовічного замку. Він є також співавтором окремого видання „Невицький замок” (Ужгород, 2005). Наслідки археологічних розкопок археолога у Квасові Берегівського району, Солотвині Тячівського району, Вовковому Ужгородського району, Берегові, Есені, Ужгороді були опубліковані у формі наукових статей і доповідей на міжнародних наукових і музейних конференціях. Дослідник активно співпрацює із закордонними, особливо угорськими, румунськими, німецькими, французькими, археологами та музейними закладами, що піднімає реноме і вітчизняної науки, і науково-дослідницької та виставково-експозиційної діяльності Закарпатського краєзнавчого музею. У 2008 році Йосип Васильович ознайомив журналістів області зі скарбом, знайденим у с.Малі Геївці Ужгородського району (112 предметів із бронзи). А наприкінці 2009-го презентував в Ужгородському прес-клубі колекцію археологічних знахідок, вік яких 7—8 тисяч років, колишнього співробітника відділу археології, відомого закарпатського вченого М.Потушняка. Вони були передані його вдовою Габріелою Потушняк краєзнавчому музею. Редакційна колегія музею обрала Йосипа Васильовича науковим редактором усіх музейних видань. Завдяки його старанням, енергії та знанням вийшов друком зовсім оновлений і за форматом, і за змістом поважний науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею (випуск 9—10).

Йосип Кобаль — чудова людина, талановитий і відповідальний науковець, чуйний товариш, справедливий, але й вимогливий. Нині він зустрічає своє 50-річчя. Тож побажаємо йому, аби в житті траплялося якомога менше перепон, а ще — мати завжди натхнення, здоров’я для здійснення подальших наукових задумів, відкриттів та мрій!

Валерія РУСИН, учений секретар Закарпатського краєзнавчого музею, Новини Закарпаття

Comments are closed.