Представникам Закарпаття на Олімпіаді-2022 “світять” нагороди за фристайл та слалом
Закарпаття розглядають як одну з трьох областей України, де могла б пройти Олімпіада-2022. До 2015 року Україна має подати заявку не лише з паперових пропозицій, а й показати конкретні напрацювання. Проведення Олімпіади – справа непроста, у десятки разів складніша, ніж футбольний чемпіонат Європи. Ми намагалися з’ясувати, наскільки реальна така перспектива, що для цього слід зробити, чи варто робити взагалі, і що отримає від таких ігор кожен закарпатець.
Провести зимову Олімпіаду можна лише там, де є сніг та гори. Тому між Львівщиною, Івано-Франківщиною та Закарпаттям розподілятимуться види спорту, за які відповідатиме кожна область. Центром Олімпіади чиновники розглядають Львівщину, бо там не лише краща інфраструктура, а й привабливе «місто-мільйонник» Львів. До того ж львів’яни матимуть досвід проведення Євро-2012. Тому ні для кого не буде сюрпризом, якщо саме у Львові зводитимуться основні об’єкти для тих видів спорту, які проходять у приміщеннях. Це льодові палаци для ковзанярів і хокейних матчів, дві арени для керлінгу, шорт-треку і фігурного катання. Сюди ж можна доплюсувати і напіввідкриту трасу зі штучним льодом для санного спорту й бобслею.
А ось для швидкісного спуску найбільше підходять вершини Закарпаття. Тому можемо претендувати на цілий ряд змагань: із спеціального, гігантського та супергігантського слалому, гірськолижної комбінації та швидкісного спуску. Інший вид, який включає в себе кілька різновидів, – фристайл. Переважно такі змагання проводяться на гірськолижних курортах, які водночас є місцями масового відпочинку. Такі курорти в краї існують, але відповідних трамплінів немає. Їх треба робити. Тому і знані закарпатські фристайлісти, котрі неодноразово брали участь в Іграх, досі тренуються за кордоном.
Ще одна перспектива – будівництво в краї одного з двох олімпійських селищ. На Закарпатті вже визначили місця, найбільш придатні для проведення Ігор. Найперспективнішим виглядає Боржавський гірський масив. Також хороші умови і можливості для прокладання нових трас та реконструкції вже існуючих є на Драгобраті.
Фахівці вже розпочали вивчати пропозиції щодо використання земель у Воловецькому, Міжгірському, Рахівському та Великоберезнянському районах для будівництва спортивних об’єктів, що відповідають вимогам Олімпійських ігор. На Боржавському гірському масиві є чимало географічних плюсів. По-перше, відповідні вершини, на яких можна звести траси за міжнародними нормами. Мова про схили гір Гимба (1497 м) та Великий Верх (1599 м), де можлива побудова трас швидкісного спуску і суперслалому. По-друге, прилегла територія, де би вписалося олімпійське селище. Вже навіть конкретне місце видивилися. Житлову зону для спортсменів на півтори-дві тисячі місць планують розмістити між Пилипцем та Розтокою, на території колишньої молочнотоварної ферми. Важливо й те, що сюди неважко буде прокласти автошляхи.
Ця інформація – не якась мрія, висмоктана з пальця. Ще у 70-х роках Воловеччина та Міжгірщина були визнані Комітетом у справах фізкультури і спорту при Раді Міністрів України як найбільш перспективні для розвитку гірськолижного туризму та спорту. Та й за часів незалежності вже були проекти, за якими передбачалося зведення у цих місцях цілих комплексів для розвитку зимового спорту. Втім тоді до конкретики справа не дійшла і шанс для Закарпаття було втрачено. Нині ж перспектива реальніша.
Як воно буде?
Тому закарпатці вже «гострять лижі»: у регіоні активно розробляють проектну документацію на участь в Олімпіаді-2022. Прораховують, підраховують, малюють, планують… Має бути чіткий план, що і як буде хоча б у рамках Боржавського гірського хребта. Далі – «інвентаризація» наявної спортивної інфраструктури й діагноз: чи можливо переробляти, чи краще збудувати нове. «З нуля» доведеться створювати всю супутню інфраструктуру: тепло-, електро- та водопостачання олімпійських об’єктів, котельні, трансформаторні підстанції і водопровід, який зводитиметься в непростих гірських умовах. Далі – сфера послуг: парковки, заправки, магазини, медпункти, туристичні об’єкти тощо. Досвіду у нас немає. Тому слід подумати й про тренінги та запрошення спеціалістів з-за кордону. І що найважче в плані психології – сервіс. Доведеться прийняти понад 2,5 тисяч спортсменів з-понад 80 країн світу. Тому мовний бар’єр, правила етикету, культурні відмінності можуть стати на заваді.
Хто на всьому цьому заробить?
І найважливіше – що воно все дасть області та кожному пересічному краянину? По-перше, проведення зимової Олімпіади – це можливість покращення туристичної привабливості України загалом та Закарпаття зокрема. Це шанс перетворити наші Карпати на дешевшу альтернативу Альпам, довести курорти та готельні комплекси до європейського рівня. Як чиновники, так і бізнесмени навчаться виходити на серйозний рівень у туристично-рекреаційній галузі.
По-друге, це поштовх для розвитку спорту. Основною проблемою вітчизняних спортсменів є не так саме фінансування, як якісна підготовка. Нині українські атлети мусять тренуватися за кордоном, а міністерство – викидати купу грошей на переїзди та проживання в Європі та США. Відповідно не кожного перспективного українця держава може возити світом і виводити на найвищий рівень майстерності. Тому, якщо матимемо власну потужну інфраструктуру – буде можливість суттєво економити, а витрачені кошти йтимуть на рахунки наших підприємств, які дадуть краянам робочі місця й платитимуть податки.
По-третє, як доводить приклад гірськолижного комплексу «Буковель», серйозний спортивний чи туристичний об’єкт покращує рівень життя як навколишніх населених пунктів, так і цілого краю. На Франківщині «Буковель» – один з основних платників податків та роботодавців. А прилеглі села – одні з найбагатших в Україні. Тамтешні сільради навіть кредитують обласний центр! Ще один позитив – робота місцевим людям. Де краще шукати робочу силу, ніж у навколишніх селах? І дешево, і наші люди вміють чимало, адже побудували пів-Росії та Європи.
Ось лише в загальному про прибутки для держави говорити дещо зарано. Надто сумна статистика зимових олімпіад – майже жодна одразу не окуповується. Та й за нинішніх економічних умов це питання таке сумнівне… Втім наслідки кризи все менш помітні, й за 12 років ситуація може покращитися. Хоча маємо передовсім розуміти, що прибутковим є не сам факт проведення Ігор та вилучення прибутків від туристів і глядачів, значно важливішим є плідне функціонування об’єктів після змагання. Бо одна річ побудувати, а інша – утримувати все те та рекламуватися…
Роман ТИМЧИШИН, “Закарпатська правда”
Ми запитували в експертів, спортивних чиновників, тренерів та представників туризму, що дасть Олімпіада Закарпаттю, та які перепони можуть виникнути у процесі підготовки.
Іван Риляк, голова закарпатського відділення національного олімпійського комітету:
«Олімпіада Україні потрібна в будь-якому випадку. Якщо нам довірять її проведення, то це позитивно позначиться на всіх зимових видах спорту краю. На мій погляд, закарпатські спортсмени-зимовики тому й демонструють досить слабкі результати, що тренуються десь по світу. Ми вже побачили, що означає для нас така міжнародна подія як Євро-2012. Вже будуються аеропорти, залізниці, дороги, готелі, стадіони… Так само буде, якщо ми прийматимемо Ігри. Тільки уявіть, наскільки може збільшитися потік туристів у Карпати! Тому треба «перетягувати» до себе якомога більше видів спорту».
Ярослав Свида, голова управління у справах молоді та спорту ОДА:
«До 2022 року ще 12 років. З одного боку, за цей час багато чого може змінитися, з іншого – достатньо, аби встигнути достойно підготуватися. Найбільшу перевагу перед іншими регіонами ми маємо у проведенні швидкісних видів гірськолижного спорту. За рельєфом схилів, перепадами висот гір ми знаходимося поза конкуренцією. Дещо з інфраструктури вже маємо. На Закарпатті багато гірськолижних баз, розгалужена мережа витягів і вона працює, але на туризм, оздоровлення і рекреацію. Для Олімпіади це потрібно переробляти».
Олександр Коваль, керівник туристично-інформаційного центру Закарпаття:
«Будь-яка подія такого рівня – стимул до росту, до розвитку економіки, інфраструктури, поштовх до залучення інвестицій. Це, безумовно, приверне увагу до певних районів, зокрема Рахівського та підніжжя гори Петрос. Щоправда, статус Петроса як заповідника може ускладнити розбудову там олімпійської інфраструктури… Щодо туристичних перспектив, то сама участь України в конкурсі – непогана презентація наших можливостей: світ дізнається про туристичну Україну і Закарпаття. Тим паче, навіть зимові ігри позитивно вплинуть на сільський зелений туризм: навколо потужних туристичних комплексів завжди є робота. На жаль, ми не можемо впливати на погоду. Сніг і мороз нині в Європі взагалі непостійна річ. Але впевнений, що спеціалісти враховують середньорічні показники й вибиратимуть місця, де шанси на природній сніг більші. Зрештою, у світі вкоренилася практика штучного снігу».
Василь Гісем, член президії федерації лижних видів спорту області:
«Недаремно у світі ведеться така запекла боротьба за право проведення чемпіонатів з футболу та олімпіад. Звичайно, слід багато вкладати. Але Олімпіада пройде, а туризм та реклама дадуть свої плоди. Загалом, туризм – одна з найприбутковіших справ: фактично люди платять за чисте повітря та комфортні умови проживання. У спортивному ж плані можливо чиновники переживатимуть за імідж країни-господаря й виділятимуть достойні кошти для підготовки. Бо поки що ставлення до закарпатських зимовиків не найкраще. Олімпійський комітет працює неефективно, управління, незважаючи на пріоритетність гірських лиж, виділяє мізерні кошти. От і виходить, що у фристайлі після Кравчука – прірва. В лижних гонках після Білосюків – прірва. А між іншим, через рік – юнацька олімпіада. У нас є три кандидати, приміром, з гірських лиж – Гам, Горбунова, Цибуленко. Але їм жодної копійки держава та НОК не виділили. Парадокс: перших двох швидше визнав міжнародний олімпійський комітет як перспективних і оплатив їм підготовчі курси в Європі!»
Йосип Пеняк, тренер закарпатських сноубордистів, керівник Карпатського регіону з проектування гірськолижних комплексів:
«Те, що вже прозвучало в газетах, – голі припущення. Щодо проблем Закарпаття та України загалом, то під питанням можливість проведення Олімпіади через те, що для змагань із гірськолижного спуску потрібний перепад висот не менше 750 метрів. Красія «замаленька» – лише 620 метрів. А на Боржавському хребті ще не проведені дослідження. Фактично на сьогоднішній день я єдина людина, яка має необхідну кваліфікацію та обладнання, аби провести заміри. Біда в тому, що мені лише нещодавно замовили ці розрахунки, а видимість на Воловеччині вже місяць мінімальна. Тож доведеться чекати може й до нового року. На око, там все впритул: є лише три підходящі місця і дай Бог, аби хоч одне підійшло. Бо без цього навіть не варто Україні заявку подавати! На Говерлу ж не будуть спортсменів-олімпійців везти по 300-400 кілометрів! Тому не стосовно погоди слід боятися – от у Ванкувері снігу не було, але вийшли ж якось із ситуації із штучним снігом…»
