Віктор Погорєлов: “Я з повагою ставлюся до Віктора Балоги”
– Опозиції у міськраді немає. Вони розуміють, що треба вирішувати питання на благо Ужгорода. Має бути не протистояння, а консолідація. Треба шукати гроші, а опозиція тут при чому?
ZAXID.NET продовжує серію інтерв’ю із новообраними міськими головами Західної України. Новий мер Ужгорода Віктор Погорєлов балотувався на цю посаду від партії «Еко+25», яка з’являється на політичному горизонті виключно під вибори. До міської ради від «Еко+25» потрапило двоє депутатів, проте пройшло найбільше депутатів від Єдиного центру, який неофіційно підтримав Віктора Погорєлова на виборах. Посада міського голови для Віктора Погорєлова не нова: з 2002 по 2006 рік він вже керував містом. В інтерв’ю для ZAXID.NET Віктор Погорєлов поділився думками з приводу майбутнього Ужгорода, господарювання у місті та власної співпраці з політиками.
– Як за перші дні роботи склалися взаємини між Вами і новою міськрадою? Чи є проблеми у прийнятті рішень?
– Опозиції у міськраді немає. Вони розуміють, що треба вирішувати питання на благо Ужгорода. Повинне бути не протистояння, а консолідація. Треба шукати гроші, а опозиція тут при чому?
Спірних питань поки не було. Йшла дискусія на комісіях: деякі депутати кажуть, що забагато пропонуємо сплачувати за оренду літніх терас. Я вважаю, що сама земля у центрі міста не може бути 5 грн, якою вона є сьогодні. Територію треба і прибирати, і доглядати. Я всіх переконав, що орендну плату треба підвищувати.
– Ви змінювали структуру мерії, прийшовши до влади?
– Структура мерії стандартна, як і 5 років, і 10 тому. Але колишня влада зробила все, щоб об’єднати владну вертикаль під однією чи двома людьми. Зокрема, об’єднали структуру, яка називалася Управлінням майном міста, де займалися орендними відносинами, з Управлінням житлово-комунального господарства. Це інший напрям роботи, де йдеться про утримання будинків, водопостачання тощо. Я знаю, що цю структуру робили під одну людину. Ми відокремили ці дві структури, але кількості працівників не скорочували.
Було скорочення деяких посад. Сьогоднішня структура міськвиконкому потрібна саме така.
Ми робимо великі зміни у керівному складі кожного управління, оновлюємо повністю владну команду у місті. Через атестацію, через пропозицію пенсіонерам піти на пенсію, через різні речі, які дозволяються законодавством. Таким чином ми пропонуємо покращити стан справ у підприємствах та полегшити життя всім іншим. Адже, якщо людина пропрацювала 5 років на одному місці, треба робити ротацію. Тоді вона буде більш уважною до дорученої їй справи, вивчатиме детальніше справу, і відношення буде іншим. От трьох начальників ЖРЕРів поміняли – зразу бачимо, що в них відношення зовсім інше.
– Ви вже не вперше перебуваєте на посаді мера Ужгорода. Чи не пригадаєте, яких помилок Ви допустилися тоді й намагатиметеся уникнути їх зараз?
– Надіявся на інших дуже багато. Я вважаю, що генератором ідей і контролером має бути міський голова. Якщо цього не буде, все те, про що мріє людина, яка йде на цю посаду із своєю програмою, не буде виконано. І команду треба оновлювати, команда має бути фахова.
– Чи є з кого обирати?
– Кадрів багато, але вони не навчені. Розумні, молоді, середнього віку. Вони є, але їм не давали працювати. Я пішов з керування містом, не було мене 4,5 роки. Збоку побачив, що я неправильно робив, що, на мою думку, неправильно робив попередній керівник. Тому зміни потрібні. Коли штани прилипли до крісла – це ненормально. Бо крісло тягнеться за тобою дуже далеко, і всюди, і в спальню, і в їдальню, і куди хочете.
– До речі, спілкуєтеся із своїм попередником?
– З Ратушняком я апріорі не можу просто розмовляти, бо вважаю його людиною, яка без сорому обкрадала ужгородців. Я не хочу говорити про нього нічого. Скільки бруду вилив на мене Ратушняк, що мені не хочеться ту людину навіть не те що бачити, але й чути про неї. Нехай він йде у вічність. До речі, він до цього часу не може собі уявити, що програв. Не вміє програвати, хоча вважає себе чоловіком. Так чоловік це той, який, програвши, прийшов, потис руку і сказав, що програв. Я коли програв, спокійно пішов. А тут починається знов паплюження тощо. Це ненормально, це хвороба.
– Наскільки сильними в місті залишаються позиції Сергія Ратушняка? Чи не очікуєте від нього якихось неприємних сюрпризів?
– Якщо він – людина, яка вважає себе розумною, то не буде робити кроків проти моєї роботи. Нехай з погляду мешканця міста, колишнього керівника дивиться і робить свої зауваження. Але якщо він знову буде критикувати, ображаючи… Будь-яка критика має бути конструктивною. Я йому не заважав працювати 4,5 роки. Він робив, все що хотів.
Ні він, ні я на цій посаді не вічні, тому кожному з нас потрібно думати про те, що треба робити далі. Гадаю, він вже знає, що буде робити далі, як колишній міський голова. А я буду думати, як мені покращити життя ужгородців за свою каденцію. Коли вона буде закінчуватися, то працюватиму там, де мені дасть Бог, дасть моє здоров’я і мій час. Я прихильник, щоб у наступній каденції прийшли нові люди.
– Які у Вас стосунки з іншими кандидатами на посаду мера?
– Я привітав Володимира Приходька з Днем народження. Але з того часу він мені не дзвонив і не питав про якісь думки, мрії, кошти. Це говорить про те, що він не хоче зі мною спілкуватися. Микола Жолтані десь зник взагалі, Тетяна М’ясковська прислала мені смс-ку, що вона вітає мене. Анатолій Синишин – з ним не спілкувався, хоча він мій товариш. Борисов і Савицький працюють у міськвиконкомі. Я пропонував Синишину і М’ясковській, щоб вони йшли зі мною. І Приходькові пропонував, але кожен побачив себе по-іншому. Я готовий до будь-яких спілкувань, спільних програм з цими кандидатами.
– Ужгород є однією з туристичних перлин України, але розвиткові цієї індустрії заважає брак відповідної інфраструктури. Які інфраструктурні проекти треба реалізувати найближчим часом?
– У моїй програмі оновлення водопроводу, каналізації, прибирання сміття, все це і є інфраструктурними проектами. Життя міста пов’язане з інфраструктурними проектами. Здійснюючи об’їзд міста, ми поклали завдання забезпечити в одному з мікрорайонів подачу води цілодобово. Директор Водоканалу сказав, що вже все зроблено і 28 грудня привезе мене особисто на місце. Будемо перевіряти і вночі і вдень, як йде вода.
– А до цього часу містом, на Вашу думку, ніхто не займався?
– Таке враження, що на Ужгород останніми роками взагалі не звертали уваги. Місто було таке захаращене, що його довелося мити два тижні. А потім братися за вирішення інших нагальних питань. Загалом для прибирання не потрібно багато грошей, але потрібна постійна увага. За кілька тижнів ми змогли вичистити річку, прибережні смуги і набережну. Кілька останніх років у місті не вирішували проблеми вивозу сміття, освітлення міста, дороги – жахливі. Причому для наведення елементарного порядку не потрібно багато грошей, але потрібно багато уваги. Як до жінки, коли не помічаєш її, то вона починає в’янути. З містом — так само.
Я завжди говорю про привабливість Ужгорода. А яка може бути привабливість, коли у нас будівельні майданчики огороджені жахливою синьою плівкою, немає нормальної встановленої стандартами огорожі. Місто, обклеєне рекламою, оголошеннями у невстановлених місцях, виглядає занедбаним. Як його показувати туристам? Тому було дано завдання всім відповідним підрозділам пройтися по своїх територіях, вичистити це все. Якщо знову ліпитимуть, де не треба, ми будемо подавати у суди. Додатково замовляємо проекти тумб для оголошень і думаю, що найближчим часом у місті з’являться близько 20 таких тумб у центрі міста, де кожна людина зможе розмістити своє оголошення. А не на стовпах освітлення чи дверях під’їзду.
– Чого ще бракує Ужгороду для якісного «зовнішнього вигляду»?
– Що стосується привабливості Ужгорода, то у мене є мрія викласти камінням всі набережні, вирівняти береги Ужа. Я підтримую пропозицію поставити невеличку дамбу, щоб підняти у районі центральної набережної річку хоча б на 90 см. Підтримую ідеї відновити кювети з мінеральною водою у місті. А також відремонтувати Ратушу, зробити сесійний зал і перенести туди депутатський корпус.
– Чимало говориться про тісний зв’язок між Погорєловим та Балогою, Єдиним центром. Як нині виглядає Ваша співпраця з цією політичною силою?
– Я радий, що мене підтримують. Вчора я зустрічався у Києві з Володимиром Рибаком (ПР) і він мене теж підтримав. Я бачу, що «Батьківщина» робить все, щоб мене підтримати. Що мені робити, відмовлятися? Я з повагою ставлюся до Віктора Балоги, можете так і написати. Серйозно. Віктора Балогу поважаю. Як людину авторитетну, ініціативну, яка, на мою думку, достойна свого місця.
– Губернатор такої ініціативи не виявляв, коли ви йшли на вибори?
– Він ніяк мене не підтримав.
– Ви ображені?
– Ні. Він не підтримав, не відмовляв. Я з ним нещодавно летів у літаку, поряд сидіння були. По одних справах літали і вирішували питання. Ми думали, мріяли про майбутнє Закарпаття. А зараз, гадаю, якби я по допомогу, то він все мене буде підтримувати.
– Ужгород та Мукачево постійно негласно змагалися за першість. Сьогодні Мукачево у більш виграшній ситуації у плані господарювання, ніж Ужгород?
– Чого нам змагатися? Я хочу зробити все, щоб Ужгород був адміністративним обласним центром. Стосовно першості, то у різних напрямах по-різному. Якщо говорити про забезпечення лімітами теплопостачання, то Ужгород краще виглядає, бо у нас краща сплата за енергоносії. Якщо йдеться про прибирання вулиць, то вони у кращій ситуації. Я поважаю Золтана Золтановича (Золтан Ленд’єл – мер Мукачева), ми з ним друзі й змагань не проводимо. Незабаром зустрічаємося разом з інфраструктурними інвесторами, будемо дивитися, що вони нам пропонують для Закарпаття, не тільки для наших міст.
– Чи плануєте проводити земельні аукціони?
– Думаю, що землі не залишилося. Ми робимо інвентаризацію. Будемо дивитися, чи використана земля, яка була колись надана, чи ні. Якщо ні, то будемо приймати рішення і, згідно із законодавством, вилучати, проводити аукціони. Але тим підприємствам, яким була надана земля в оренду, а попередня влада забороняла це робити, допомагатимемо, тому що це – неправильно.
– За останніми даними міськвиконкому, «боргова яма» Ужгорода – близько 80 млн гривень. Де взяти кошти?
– Бюджет міста не врахований майже на 80 млн грн. По-перше, бюджет прийняли завищеним. Можливо, тут є економічні, фінансові ходи, але сума занадто велика. За іншими зобов’язаннями, недовиконання бюджету – на 30 млн. Найгірше те, що сьогодні близько 10 млн місто винне підприємствам, які працювали на його утримання. Зокрема, борг перед КШЕП – до 3 млн, зеленгоспу винні близько 600 тис. грн, за світлофори – 208 тис. грн, за ліфти – 31 тис. грн, не кажучи вже про дороги, міськсвітло тощо.
Де будемо брати кошти? Частину коштів передбачаємо отримати від Нацбанку. 5-6 років тому ми дали дозвіл на будівництво нової будівлі Закарпатського відділення Нацбанку неподалік Закарпатської облдержадміністрації без перенесення пам’ятника Т.Г.Шевченку. Зараз моя позиція від цього не відходити, маємо підтримку з усіх боків. Місту за це дають 5 млн грн. По-друге, плануємо продаж приміщень на площі Театральній (колишній готель «Корона»), суму можемо отримати близько 10 млн грн. Ще є кілька секретних проектів, за якими ми просто заробимо гроші. Ми вийдемо із цієї ситуації і працюватимемо далі.
– Маєте власну програму розвитку міста?
– Нещодавно спілкувався з губернатором Закарпаття про свою мету. Попросив його підтримки щодо полігону (для утилізації сміття), будівництва школи на 1 тис. місць, дитячого садочку на 200 місць в районі Боздошського парку. Я поговорив із сином Андрієм, який відстоював межі парку, дуже добре, що він їх відстояв і землі не роздали (Андрій Погорєлов – начальник Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатські області не підписував погодження для будівництва аквапарку у межах Боздоського парку, – І.Б.) . Тому близько 10 га території парку ми хочемо виділити для будівництва школи, яка буде забезпечувати шкільними місцями новий мікрорайон.
– Чи можливо законодавчо виділити у парку землю. Адже останні три роки на цьому будувався конфлікт між міським головою С.Ратушняком, який хотів землі під аквапарк та обласною владою, яка домоглася, аби територія входила у заповідний фонд?
– Все можливо. Я не хочу розважальних об’єктів там, але для дітей треба зробити навчальні заклади. Нехай поряд буде і парк, атракціони, і аквапарк. Ми зробимо все, щоб виділити землю під будівництво школи і садочка.
– Наскільки реальною виглядає реалізація генплану міста? Чи можна було б окреслити етапи його виконання?
– На жаль, у бік Євросоюзу ми не можемо розвинутися (розширити межі міста, Ужгород безпосередньо прилягає до кордону із Словаччиною – І.Б.), бо там кордон. Якщо через 3 роки відкриють кордон України з Євросоюзом, то туди можна буде направити до 1 км злітно-посадкової смуги і побудувати термінал. Щодо житлового будівництва, то Сергій Миколайович все зробив, щоб воно розвивалося у приватному секторі уздовж кордону. Якщо говорити про багатоповерхівки, будемо шукати ділянку, щоб побудувати принаймні ще 10-15 таких будинків.
В Ужгороді достатньо промислових територій, яких не використовують. Будемо робити все, щоб їх продали потенційним інвесторам або залучили інвестиції. Плануємо побудувати пішохідний міст від площі Хмельницького до Рафанди біля транспортного мосту, транспортний міст розширимо, приберемо тротуари. З наступного року починаємо проектувати школу на 1000 місць в районі Боздоського парку і дитячий комплекс на 200 місць. Плануємо встановити переробний завод, домовилися з губернатором, що вони виділяють ділянку в Ужгородському районі. За нами залишається зберегти ту спадщину історичну, яка є. І дороги. Доріг у місті немає.
– Як ви реагуєте на опозиційні до Вас видання?
– Я не читаю їх. Взагалі. Мені треба працювати, а не читати.
Довідка ZAXID.NET
Народився 1951 року в місті Ужгороді. Батько – Володимир Семенович військовослужбовець. Мати – Олена Маркіянівна, родом з Миколаївської області, приїхала на Закарпаття за скеруванням як банківський працівник.
1968 р. вступав до Київського політехнічного інституту на спеціальність “Конструювання радіоапаратури”, не пройшов конкурс. Провчившись тримісячні курси при Ужгородському машинобудівному заводі, став слюсарем-ремонтником устаткування. Після армії вступив на заочне відділення загальнотехнічного факультету Ужгородського університету, за спеціальністю “Містобудування”. Потім влаштувався інженером у міськжитлоуправлінні.
1977 р. одружився. Народився син Андрій.
За службові зловживання був засуджений до таборів. Північ. Лісоповал. Комі. Перед тим – у Кривому Розі. Солікамський пересильний табір “Білий лебідь”. Через шість років звільнили.
1989 р. створив МП “Рельєф”.
1994 р. хотів стати міським депутатом, хтось зауважив про відсидку, відмовився. Народився другий син – Артем. 2002-го року виграв вибори мера Ужгорода, працював на цій посаді до 2006 р. 2007 р. став начальником Головного управління економіки Закарпатської облдержадміністрації.