На Закарпатті вийшла у світ книга про “дивосвіт” прилаторичних сіл навколо Ракошино

На обрії нашого розмаїтого краєзнавства з’явилось об’ємне художньо-документальне видання «Дивосвіт рідного села». Вийшло воно 2010 року в мукачівському видавництві «Карпатська вежа». Автори — Дезидерій Когутич і Тибор Перець. У книзі, до речі, змальовано не один, а кілька дивосвітів. Адже в Ракошинську сільську раду, про яку йдеться в розповіді, входять, крім власне Ракошина, ще й Кайданово, Бенедиківці, Руське, Чопівці та Домбоки. Історія цих прилаторичних сіл сягає в далеку давнину, багата на різні події і показує, як формувалися та розвивалися села.

В дорадянський час кожним  селом керувала сільська управа — сільський староста (бірув) та його заступники (елники). «Бірув, — говориться в книзі, — був представником незаможних селян. Він мав бути чесною, порядною і виваженою людиною. Староста збирав сільські сходи, стежив за порядком у селі, сплатою податків.» Першим старостою після визволення Ракошина в 1944 році був Стефан Брижак. Відтак чесно служили людям наступні голови Ракошинської сільської ради — І.Ю.Когутич, О.В.Коштура, І.І.Хома, З.І.Газуда, М.В.Делеган, В.Г.Лавкай, Д.Д.Логойда, а нинішнім очільником є шановний співавтор книги «Дивосвіт рідного села» Д.І.Когутич.
Дезидерій Іванович пройшов наразі складний і змістовний життєвий шлях. Народився він тут же, в Ракошині, 21 серпня 1943 року. Тут закінчив середню школу, звідки пішов навчатися до Кременецького лісового технікуму, після якого працював від робітника до заступника директора на Мукачівському заводі торгового обладнання. Зумів водночас заочно закінчити Львівський лісотехнічний інститут, після чого заслужено став головним інженером Мукачівського промкомбінату. В 1989 році, перед проголошенням незалежності України, створив спільне радянсько-чехословацьке підприємство «Інтергалко» і очолив його. А сільським головою Ракошинської сільської ради обраний у 2002 році. Нагороджений орденами св.. Володимира ІІІ ступеня та Іллі. Дружина Єлизавета Євгеніївна — вчителька Ракошино-Домбоцької школи-інтернату та вихователь дошкільних навчальних закладів. Виплекали разом трьох дітей. Віталій і Анжела — підприємці в селі. Євген в Ужгороді працює державним службовцем. У родині Когутичів ростуть і міцніють четверо внуків.
Дезидерію Когутичу доводиться нелегко. В Ракошині, Руському, Чопівцях, Кайданові, Бенедиківцях, Домбоках живуть понад сім тисяч чоловік у 2290 дворогосподарствах. Але під його керівництвом з’явилися позитивні для сіл результати. Є зараз хороший бюджет, шість дитсадків, школа-сад у Чопівцях. Всі вони підпорядковані сільраді, що дбає про матеріально-технічну базу, аби малюкам було тепло і затишно. Під його орудою набрало позитивних обертів фермерство, бізнес. На території сіл багато господарників і підприємців. ТОВ «Латориця», яким керує Василь Янкулич, займається вирощуванням овочів за сучасними технологіями, зокрема — крапельним способом (кожної хвилини під кожен кущ одночасно подаються вода, добрива, вітаміни), набирає сил консервний завод, очолюваний перед нинішнім директором Едітою Оліфіренко. Загалом ритмічно задіяло сорок підприємств.
—Не буду багато говорити про попередній виконком і сільського голову, — ділиться своїми думками Д.Когутич. — Вони працювали у надто важких, невизначених умовах, коли багато чого руйнувалось, а не творилося. І до честі їм — не спасували. За час же, відколи я головую, газифіковано всі дитячі навчальні заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, реконструйовано лікарняну котельню, проведено частковий ремонт вулиць, їх освітлення. Ця робота ефективно ведеться й досі. Спинятися не в моїх звичках.
…Ракошино відзначило своє 675-річчя. Сільській раді є ким гордитися зі своїх вихідців. Це — народний художник Володимир Микита, кандидат медичних наук Іван Лавкай, професор Михайло Лендєл, кандидат сільськогосподарських наук Василь Король та багато інших. Сільрада допомагає в становленні громадських організацій, сприяє ветеранському рухові.
—Втім, — зазначає Дезидерій Іванович Когутич, — наші проблеми земні, життєві. Хочемо, щоб були в нас водопостачання і каналізація, місце для побутових і твердих відходів, що передбачено ретельно розробленою в сільраді Програмою поліпшення екології. А ще хочемо мати об’їзну дорогу, щоб не розбивалися занадто вулиці Ракошина, і траса пролягала по безлюдних місцях… Згаданою Програмою, до речі, передбачене й очищення річки Яруга на протязі майже дев’яти кілометрів.
Розмаїті турботи села, але кожна царина тут ефективно розвивається. Нуртує культурне життя, заповзято займаються сельчани фізкультурою і спортом, широкі спектри духовного життя, що є енергетичною спонукою в праці. А допомагають сільському голові Д.Когутичу виконувати намічені плани заступник сільського голови В.Лавкай, секретар виконкому Г.Беца, голова ветеранів праці М.Делеган, головний лікар Ракошинської дільничної лікарні Ю.Деркач, службовець Д.Кельман, директор Ракошинської ЗОШ І-ІІІ ступенів М.Когут, голова сільського споживчого товариства М.Туряниця, службовець В.Коштура, підприємець О.Молнар, заступник сільського голови О.Мейсар, директор консервного заводу І.Попович, завідуючий Ракошинської ветеринарної лікарні І.Тягур, директор ВАТ «Чопівське» І.Фітас, а також великий депутатський корпус.
…Віриться, що змістовна, багата ілюстративним матеріалом книга «Дивосвіт рідного села» знайде свого вдячного читача, доповнить колоритною гранню історію всього нашого краю.

Василь ЗУБАЧ (Ужгород—Ракошино), KarpatNews.in.ua