Шість журналістів Закарпаття відзначені архієрейськими грамотами та премією імені Йосипа Терелі
27 січня гостем прес-центру “Закарпаття” в Ужгороді став Преосвященний владика Мілан, єпископ Мукачівський. Глава греко-католиків Закарпаття завітав в гості до журналістів, аби відзначити кращі журналістські публікації і назвати нового власника щорічної журналістської премії імені Йосипа Терелі.
Ця відзнака була заснована Мукачівською греко-католицькою єпархією у 2009-му році і тепер присуджується щорічно за публіцистичні виступи, які пропагують духовні цінності, історичну правду, активну громадянську позицію, утверджують принципи толерантності та взаємоповаги в суспільстві..
У своєму вступному слові владика спершу поділився з журналістами радістю з приводу того, що благодійний різдвяний концерт, організований комісією у справах молоді Мукачівської греко-католицької єпархії, і який став традиційним завершенням різдвяних свят в обласному центрі Закарпаття, відбувся в переповненому концертному залі обласної філармонії. Також владика Мілан коротко згадав ті приклади співпраці, що відбувалися між очолюваною ним єпархією та журналістами, які мали місце протягом року, що минув. Йдеться, зокрема, про два заходи за участі закарпатських журналістів, під час яких вони змогли почергово ознайомитися з парафіями та греко-католицькими храмами правобережного, а за тим – лівобережного Ужгорода. Та вже навіть після тих оглядин в Ужгороді з’явилося чимало нового і цікавого. Зокрема, як повідомив владика Мілан, у приміщенні колишньої фари, повернутому недавно греко-католицькій громаді міста, при парафії Преображення Господнього на Цегольні відкрився і діє центр для дітей з особливими потребами, що ним опікується спільнота “Дорога життя” – власне, йдеться про майстерні, де під наглядом педагогів працюють діти з особливими потребами.
У продовження розмови владика Мілан висловив сподівання на нові пізнавальні поїздки з журналістами, з-поміж яких мало би відбутися ознайомлення зі старими і новозбудованими церквами Перечинщини та Свалявщини. Також, за словами владики, можливою є подорож до Марійського відпустового міста Марія-Повч в Угорщині, де в храмі збереглися розписи одного з основоположників закарпатської школи живопису Йосипа Бокшая, і яке завжди була місцем паломництва наших дідів і прадідів. З нашого боку надзвичайно важливо не дати так просто відчужити це місце, а тому мусимо засвідчити, що храм у Марія-Повчі є нашою святинею і належить усім тим, кого об’єднувала колись одна велика Мукачівська греко-католицька єпархія, каже владика Мілан.
Як подарунок владика Мілан передав журналістам текст послання Його Святості Папи Венедикта XVI, традиційно датованого 1-м січня, тобто до Дня миру, з цьогорічною темою “Релігійна свобода – шлях до миру”. “Тема надзвичайно важлива, бо Святійший Отець підкреслює, що найбільш переслідуваною релігією в світі є християнство”, – у свою чергу закцентував владика Мілан.
Переходячи до теми нагородження, єпископ Мукачівський висловив жаль з того приводу, що не вдалося знайти спосіб залучити до аналізу, а зачить, у кінцевому підсумку, відзначити роботи теле- та радіожурналістів. Тому до уваги були взяті лише публікації, надруковані в обласній пресі та електонних ЗМІ. З них відібрали понад сто матеріалів, які ретельно переглянули члени журі та сам єпископ, і визначили найкращі. В кінцевому підсумку було обрано п’ять статей для відзначення архієрейськими грамотами і одного автора на відзначення журналістською премією.
Таким чином, архієрейськими грамотами були відзначені п’ятеро журналістів: Олександр Богданов за публікацію „Забута церква у Нижньому Бистрому” („Закарпатська правда”, 23.01.2010), Олександр Гаврош за публікацію „Батько Волошин: Президент Карпатської України виховав двадцять двох дітей” („Старий Замок Паланок”, 11.03.2010), Іван Костевич за публікацію „Господні храми отця Петра” („Срібна Земля-Фест”, 25.11.2010), Олена Макара за публікацію „Ужгород греко-католицький: лівобережний” („Ужгород”, 20.11.2010) та Олександр Попович за публікацію „Вогнище на ґанку церкви, або Як поляки розповідали українським ромам про чилійських шахтарів” („Старий Замок Паланок”, 02.12.2010).
Премію імені Йосипа Терелі за підсумками 2010-го року владика Мілан вручив Тетяні Грицищук – за активну позицію у висвітленні духовного життя краю на сторінках обласної преси, зокрема за публікації „До яких пір Святий Миколай буде жити в Лапландії? (інтернет–сайт Закарпаття онлайн ), „Греко-католицькі святині Ужгорода пахнуть по-різному” („Неділя”, 27.02.2010) та „Монахи-місіонери Словаччини: „Гарні плоди своєї діяльності бачимо у щирих сповідях людей” („Неділя”, 17.04.2010).
Вручаючи відзнаки, владика Мілан детально арґументував вибір, зроблений на користь тієї чи іншої публікації, і висловив особисту щиру подяку кожному з медійників за увагу до проблем і життя греко-католицької громади краю. Скажімо, коментуючи одну із відзначених публікацій Тетяни Грицищук, а саме – “До яких пір Святий Миколай буде жити в Лапландії?, що була розміщена у авторському блозі журналістки на сайті Закарпаття онлайн, владика подякував їх за розвінчання міфу про Святого Миколая як радянського Дєда Мороза чи західного Санта-Клауса, котрий мешкає, чомусь, у Лапландії. “Це дуже цікава стаття, яка показує, як можна залишатися у полоні стереотипів. Маємо в даному разі казки і комунізм. Але декому ті казки подобаються більше, аніж дійсність. Саме тому я просив би журналістів, аби ми не дали себе обманювати у такий спосіб. Бо, скажімо, в даному випадку всі знаємо, що святий Миколай – це конкретна особа, що прожила своє земне життя, був вшанований церквою і нема жодної потреби зв’язувати його з Дідом Морозом і Лапландією. Адже він є в небі, і саме там, а не в Лапландії, прославляє Господа,” – сказав владика. – Але люди не люблять, коли їх позбавляють міфів”.
– То був справді великий ризик – оприлюднювати свою думку, цю свою незгоду щодо міфу, що панує у нашому суспільстві, в інтернет-просторі. Дід Мороз, Святий Миколай і миколайчики вже змішалися так, що нині вже незрозуміло насправді, хто у нас є – Миколай, чи миколайчик, і яка взагалі роль цього святого,” – розповіла Тетяна Грицищук. – І цю свою думку довелося відстоювати в дискусії з коментаторами, які часом у різкій формі висловлювали своє несприйняття висловленої мною точки зору”.
Вручаючи нагороду Тетяні Грицищук, владика Мілан також подарував їй нещодавно виданий коштом і зусиллями єпархії альбом “Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії” авторства відомого мистецтвознавця і краєзнавця Михайла Сирохмана.
На завершення зустрічі владика Мілан відповів на запитання журналістів. Зокрема, йшлося і про те, чому єпархія не обмежується на публікаціях в своєму виданні “Благовісник”. “Думаю, що добрі публікації в різних засобах масової інформації дійдуть до більшої кількості людей, зокрема до тих, котрі не читають суто релігійну пресу,” – відповів владика Мілан. І, мабуть, ці слова були квінтесенцією цією зустрічі глави греко-католиків Закарпаття і журналістів у прес-центрі “Закарпаття”.
