Детективна закарпатська історія з викраденням, мордобоєм і вимаганням
Як послухаєш людей, то всі нині і в медицині чудово розбираються, і в політиці, і кожен другий – мистецький критик. Добре, якщо такі набуті знання у тій чи іншій галузі користь приносять, бо нерідко буває, що навпаки. Як, наприклад, сталося із жителем одного із сіл Тячівського району. Чоловік вирішив приміряти роль приватного детектива. Загалом можна було б сказати, що з цим він упорався, якби не виникли непередбачувані обставини.
У рідному селі на Тячівщині цього чоловіка знають як доброго, порядного ґазду. У кожній справі він завжди покладався тільки на власні сили. Отож, коли кілька тижнів тому якісь зухвальці викрали з пасовища його шестеро коней, сельчанин також вирішив розшукувати пропажу і злодіїв самотужки, не звертаючись по допомогу до правоохоронних органів. Варто зауважити, що діяв він досить професійно – розпитав багатьох у власному селі, поговорив з жителями сусідніх населених пунктів. Одні щось чули, інші бачили.
Так, маючи певну інформацію, потерпілий господар приїхав аж у Хустський район, взявши цього разу на підмогу зі собою свого приятеля Тут нібито один місцевий житель, відомий сільський м’ясник, за словами багатьох опитаних, скуповує за півдарма крадені речі. Розшукали гості з Тячівщини того «баригу». Спершу просили повернути чужу власність по-доброму, а коли хустянин заходився відпиратися, мовляв: нічого не знає, наші «герої» застосували силовий прийом. Однак такий метод також бажаного результату не дав. Тож подалися тячівці, як то кажуть, не солоно ївши, по селу, аби продовжити пошуки зниклих коней.
Тим часом побитий і розлючений м’ясник оговтався. Він виявився не з полохливих. Зателефонував другові у сусіднє село і розповів про неприємну оказію, що з ним сталася. А заодно наказав зібрати «бригаду» з тамтешніх молодчиків і провчити непрошених тячівських гостей, як слід. Підмога не забарилася. Невдовзі кілька дужих хлопців вже їхали у мікроавтобусі назустріч нашим детективам з Тячівського району. Перестріли їх на дорозі, також добряче побили, відібрали у них гроші, ключі від машини та деякі цінні речі. А на прощання «набили стрілку», на яку ті мали принести ще дві тисячі доларів як відшкодування за моральні збитки.
Тут і наші герої пригадали, що мають не менш войовничих приятелів у тому ж таки селі на Хустщині. Діватися було нікуди – подалися шукати підтримки у цей населений пункт. Довідавшись, з ким тячівські друзі не розминулись на дорозі, а також знаючи непростий характер м’ясника і здогадуючись, що чоловік просто так не здасться, хустський приятель дав своїм гостям мудру пораду – звернутися по допомогу до працівників міліції. Інакше, зауважив, може бути ще більша біда. На щастя, тячівські детективи погодилися і прийшли із заявою у Хустський міськвідділ УМВС.
За якийсь час за вказаною адресою виїхала слідчо-оперативна група. Побачивши, що приїхали люди у погонах, молодчики з «бригади» м’ясника сіли в автобус і втекли. Правда, їх невдовзі затримали.
У відділенні міліції з’ясувалося, що потерпілі жителі Тячівщини не менше завинили: побиття людини, вчинення самосуду – такі дії також підпадають під конкретну статтю чинного законодавства. Перед працівниками міліції постала дилема – хто ж повинен відповідати? Тому поки що слідчі з’ясовуюь усі обставини цієї справи.
А що коні? – спитаєте ви. А коні – не винні, що через них люди тепер мають більш серйозні клопоти. Зрештою, тепер тварин шукатимуть правоохоронці.
Ігор Стефанець, ВЗГ УМВС України в Закарпатській області