Закарпаття: 21-річний міжгірець Юрій Путраш грає в «Оболоні»

Який рядовий не мріє стати генералом — перефразовуючи цей армійський вислів на спортивну термінологію, футболісти також прагнуть досягти висот на своєму поприщі. У певній мірі подібне бажання успішно вдалося реалізувати міжгірцю Юрію Путрашу.

Виступаючи у першості Закарпаття за місцевий ФК “Верховина” і поліпшуючи щораз клас гри, він відтак перейшов у соліднішу команду — тернопільську “Ниву”, котра змагалася у другому дивізіоні чемпіонату України, а вже наступного сезону — першому. На досягнутому не зупинився, торік опинився у Прем’єр-лізі — київській “Оболоні”. За всю верховинську футбольну історію він перший з нашого краю, кому пощастило “посмакувати” грою такого великого масштабу. Транслюючи по телебаченню матчі з участю столичних “пивоварів”, диктори не забувають добрими словами відзначити майстерні дії і нашого земляка.

До всього 21-річного міжгірця тренери охоче запрошують захищати і кольори молодіжної збірної України. Це ще один досі небачений успіх футболіста з нашої гірської місцевості. Нещодавно у міжсезоння Юрію наставники клубу дозволили, як кажуть, лиш на хвильку відлучитися, щоб відвідати рідний райцентр. З нагоди його короткочасних футбольних канікул випала можливість побесідувати з спортивною гордістю Міжгірщини. Відверто кажучи, Юрко подивував за зустрічі своїм скромним характером, а це дуже добре — значить за злету у кар’єрі не заразився “зірковою” хворобою, яка шкодить декому із зазнайків.

— Фортуна, ясна річ, посміхається сильнішим. У кількох словах, Юрку, за яких обставин ти потрапив у “Оболонь”?

— “Нива”, за яку виступав, за фінансового банкрутства руйнувалася. У скрутному становищі мої партнери почали думати про переходи в інші клуби. Особисто я потрапив на двотижневі збори київської команди “Оболонь”. Витримавши іспит на оглядинах, наставники мені спочатку запропонували грати в дублюючому складі в ролі опорного захисника. Згодом почали довіряти виступати і за основу в цьому амплуа.

— Без конкуренції, звичайно, не обходиться…

— Її особливо вистачає на моїй позиції. Треба грамотно і самовіддано боротися з суперниками на полі і доказувати, що саме ти найгідніший захищати кольори команди. Атмосфера конкуренції, відзначу, здорова, як і повинно бути. Її чітко формує головний тренер Сергій Ковалець, за спокійний характер і щиру вдачу якого дуже поважають футболісти. З таким наставником приємно і стараєшся його не підвести.

— Скільки матчів зіграв за основний склад минулого сезону?

— Повністю відіграв з “Кривбасом” у Кривому Розі, який закінчився з бойовим рахунком 2:2, “Зорею” у Луганську (0:1), у домашніх зустрічах з “Арсеналом” (1:1), харківським “Металістом” (0:2). На заміну виходив, коли приймали запорізький “Металург” (1:0), та в Донецьку проти “Шахтаря”, в якого ми виграли — 1:0.

— Виходить, що в твоєму особистому активі дві перемоги, стільки ж нічиїх та поразок, що на перший раз дуже добре. Цікаво, а яку пораду тобі давав Ковалець, коли виходив на заміну в сенсаційно виграному матчі з майбутнім чемпіоном України?

— Рекомендував коротко — треба допомогти обороні, щоб втримати виграш. І це нам вдалося на “Донбас-Арені”. Скажу — це дуже класний стадіон, зіграти на ньому та ще з таким іменитим суперником це — честь.

— “Оболонь” зарекомендувала себе грозою грандів українського футболу в минулому чемпіонаті.

— Дійсно так, бо лиш “Оболоні” вдалося двічі обіграти “Шахтаря”. На виїзді також здобули перемогу з київським “Динамо” (1:0) та й у себе з ним домоглися нічиєї — 2:2. Виходить, що вміє наша команда налаштуватися на бій з фаворитами.

— Який для себе вважаєш найкращим матчем?

— У Києві з “Металістом”. Хоч програли, але в цій грі було багато боротьби, яка сподобалася глядачам.

— В один момент твоя команда була близька до того, щоб завоювати і путівку на участь у розіграшу єврокубка. Яку мету ставило керівництво клубу на минулий сезон?

— Досягти конкретного місця не ставилося. Зате був девіз, щоб у всіх матчах змістовною грою радувати своїх вболівальників. Перед кожним поєдинком клуб настроюється на боротьбу за перемогу, в тому числі таке серйозне завдання ставилося у пам’ятному дербі з “Шахтарем”. Зуміли все-таки забити гол і здобути бажаний успіх, незважаючи на те, що тривалий час у меншій чисельності ми грали. Десяте місце, яке посіла наша команда у турнірній таблиці, в принципі непоганий результат.

— На твою думку, хто в команді за лідера?

— Безперечно, що це — центральний захисник Ігор Пластун та воротар Сашко Рибка, якого вже завербував у свій склад “Шахтар”. Впав у око донеччанам, напевне, тому, що надійно зіграв саме у матчах проти них.

— Ти теж добре зіграв повністю товариський матч у складі молодіжної збірної України проти Франції, але не потрапив на першість Європи. Чому?

— Тренерам, як кажуть, видніше хто є хто. Треба вірити, що все краще попереду.

— Це, до речі, далеко не перша твоя гра у складі молодіжки…

— Тренери Павло Яковенко та Олег Кузнецов запрошували на матчі з Німеччиною, Хорватією, Сербією, Білорусією, Іраном. У збірній міняю роль — граю лівим захисником.

— Маєш на рахунку забиті голи?

— Поки що вдалося забити єдиний гол полтавській “Ворсклі” у зустрічі дублерів. У мої обов’язки головним чином входить турбота про захист.

— Ти відзначив товариський мікроклімат в “Оболоні”. Котрі в тебе перші друзі в команді?

— Маю тісні приятельські стосунки передусім з Пластуном, Березовським, Шевчуком, Толстяком… Повага один до одного — одна з найвиразніших рис духу “пивоварів”.

— А що скажеш про базу клубу?

— “Оболонь” має відмінні футбольні поля, щоправда, поки що відсутній житловий комплекс для футболістів, але цей недолік керівництво клубу обіцяє найближчим часом ліквідувати. Проживаю в орендованій клубом квартирі, яка близько розташована біля тренувальної бази.

— Яблуко від яблуні, кажуть, далеко не котиться. Батько Володимир теж був здібним гравцем, виступаючи за міжгірську “Верховину”. Спостерігаючи за тобою в “Оболоні”, дає тобі підказки?

— Зрозуміло, після телетрансляцій матчів аналізує мою гру і часто по телефону висловлює власні міркування. До слушних зауважень обов’язково прислухаюся, бо поважаю його думку.

— Спасибі, Юрку, за розмову і від вболівальників нашого краю, які тобою пишаються і вірять в тебе, зичимо успіхів на футбольних полях і в житті.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, “Верховина” для mizgir.com.ua