«Джерела толерантності» на Закарпатті: унікальна методика “занурення в культуру”
Міграційні процеси в Європі вийшли з-під контролю влади, в Євросоюзі спостерігається активізація радикальних рухів, що врешті-решт призводить до кривавих подій, подібних до тих, що сталися у Норвегії та Великій Британії. На порядку денному для ЄС – розроблення нової стратегії міжетнічних відносин та толерантності. На цьому наголошують фахівці неурядової європейської організації «Міжнародна антитерористична єдність». Тим часом унікальну методику виховання міжетнічної толерантності готові запропонувати Євросоюзові українські фахівці.
Десятий рік поспіль влітку Закарпаття приймає табір “Джерела толерантності”, де збираються діти представників народів, які здавна проживають в Україні, та з родин біженців і мігрантів. Кожен день у таборі – це подорож у світ того чи іншого народу.
Діти – доволі активні “мандрівники”, вони залюбки знайомляться з історією, мовою, фольклором і побутом різних народів, що є підґрунтям для порозуміння між етносами. На цьому наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода ініціатор проекту “Джерела толерантності”, президент Конгресу національних громад України Йосип Зісельс. За його словами, повагу до іншого народу треба виховувати змалечку.
“Завжди дуже приємно перебувати серед дітей, серед молоді, – каже він. – У таборі цього року було приблизно 170 дітей, були представлені 23 національності, включаючи 15 біженців. Ми в останні роки беремо маленьких біженців, щоб привчити наших дітей: вони не самотні у світі, є різні народи. Це в основному діти з Афганістану, Іраку, країн Африки. Ми вже 10 років працюємо з цим табором, хочеться, щоб він розростався кількісно, щоб такі табори були по всій Україні”.
Унікальність методики: занурення в культуру
Йосип Зісельс наголошує: український досвід виховання толерантності корисний не тільки самим українцям, а і усій Європі, яка зіткнулася з різким загостренням міжетнічного, міжрелігійного протистояння.
“Насправді за умов різкої соціальної кризи найчастіше люди шукають ворогів. А хто є ворогами? Люди з іншим кольором шкіри, іншого віросповідання, приїжджі та інші… Наша ж методика дозволяє дітлахам поринути у світ, в якому народився і зростає його сусід, чи однокласник, чи приятель з двору”, – зазначив Йосип Зісельс.
Із ним згодна й авторка методики, педагог Ганна Ленчовська. Європейська політика багатокультурності потребує змін, адже діалог культур не тотожний толерантності у суспільстві, зауважує вона.
“Методика створена найкращими вихователями національних громад України, і в її основі – ідея занурення в національну культуру. Ми вважаємо, що лише коли дитина відчує себе у, так би мовити, шкурі представника іншої культури, вона зможе краще її зрозуміти і пізніше вже інакше до неї ставитись. А в підсумку ця дитина потоваришує з іншою дитиною, яка є носієм інакшої культури. Зазначу, що ця методика справді унікальна, нічого подібного немає ні в Європі, ні у Росії”, – зауважує Ганна Ленчовська.
Ця методика викликала інтерес у Євросоюзі. А досвід України у царині міжетнічних взаємин вивчають експерти “Міжнародної антитерористичної єдності”.
Один із британських фахівців Майкл Стюарт переконаний, що толерантність, вихована з дитинства, дозволить протидіяти радикалізації суспільства. “На вулицях європейських міст вийшла молодь, покоління, яке виховане без поваги одне до одного, без поваги до культури у цілому, – каже він. – Одне проти одного вишикувались молодчики з нацистською свастикою та представники емігрантського середовища. А коли стикаються радикали різних національностей чи релігійних угруповань, особи на кшталт Брейвіка або бін Ладена, проблема безпеки постає з особливою гостротою, як і проблема виховання”.
А представники українського Конгресу національних громад наголошують: багатство культур, релігій, мов – це безцінний дарунок, який отримали Україна та Європа і який треба зберегти.
Богдана Костюк, Радіо “Свобода”
