Мощі Івана Хрестителя виставляли у Виноградові
У храмі Зіслання Святого Духа у Виноградові відбулася неординарна подія – тут вперше виставлялися мощі святого Івана Хрестителя, очевидця кінця Старого і початку Нового Завітів.
Святиня ця — з унікального паломницького центру Непорочного Зачаття Богородиці. Знаходиться у м. Бориславі на Львівщині, у столітньому храмі, що носить ім’я святої Анни і має форму латинського хреста. Тут зберігаються мощі 150 святителів усієї Вселенської церкви. Це найбагатше зібрання культової колекції не лише на Україні, але і в світі. Започаткований центр у серпні торік стараннями місцевого пароха, доктора богословія Романа Василіва та його сина Павла.
У спеціальних мощовиках знайшли довічний спочинок нетлінні останки святих Петра і Павла, Юди Тадея, Пилипа, Томи, Якова-старшого, євангелістів Луки, Марка, Матвія, Миколи Чудотворця, часточки Чесного і Животворного Хреста Господнього, хреста, на якому був розп’ятий апостол Андрій Первозданний, інші унікальні речі та святі останки. Мощі пророка Предтечі, хрестителя Господнього Івана потрапили на Закарпаття вперше. Біля статуї Божої Матері на перетині вулиць Івана Франка та Комунальної виноградівці перебрали мощі святого. Співаючи величальних пісень на прославу Всевишнього, хода пройшла містом до самого храму Зіслання Святого Духа. Під переливи церковних дзвонів мощі покладаються на відведений престіл, де у барвінкових гірляндах на вишиваному рушнику вони зайняли гідне своє місце.
Службу Божу на честь прибулих мощей святого Івана Хрестителя правили декан Виноградівського деканату о. Мирослав Сипко, місцевий священик, завдяки якому відбулася ця важлива подія, о. Микола Дербак і духовні наставники – монахи-редемптористи з Королева та всечесні отці-настоятелі двох сусідніх міських та численних сільських храмів. Не припинявся живий потік людей різних за віком і характером, духовних уподобань і конфесій, що рухалися до виставлених мощей Івана Хрестителя з побожним устремлінням позбутися житейських негараздів, хвороб, буденних турбот і нездійсненних сподівань.
Вони кланялися їм, прикладалися вустами бо вірили, що він вселить у них розум і наповнить серце смиренням, повагою і доброзичливим ставленням один до одного. Цілу ніч тривали нічні молитовні чування. Наступного дня у ході Божої літургії пройшло мировання мирян. Потім на молитву зібралися матері та бабусі із спільноти “Матері в молитві”. Останній пророк, наставник постників та пустельників, вчитель чистоти душевної та духовної зібрав у храмі усіх, щоб нагадати, що церква міцна тоді, коли в ній постійно лунають молитви і славиться ім’я Творця Вселенної.
