Я не боюся Інтернету – зізнання в любові до колег

[Total: 0    Average: 0/5]

Повія, архітектор та журналіст сперечаються з приводу давності своєї професії. Повія…зрозуміло, архітектор: «І створив Він світ із хаосу. Це ж про архітектора!». Журналіст: «Хвилиночку! А хаос хто створив?!»

Ну що, заспокоїлися? Гра, яку вже вкотре організовує газета «НЕДІЛЯ», знову сколихнула регіональний медіа-простір. Саме МЕДІА. І не варто себе дурити: жоден обиватель (практично) не буде витрачати час на віртуальну дискусію – до цього здатні лише представники найдревнішої професії. Соромливо ховаючись за «ніками» та «псевдами», строчать, крапають, «вимахуються», їй-бо, наче діти.

Зневажливі, зверхні, поблажливі відгуки своєю кількістю доводять: гра таки користується популярністю. Обливають брудом її ініціаторів, між іншим плюють у її фігурантів, але ж читають і не лінуються коментувати, але анонімно… Про всяк випадок… Раптом поб’ють горшки із «невпливовими», раптом публічно відповідять засновники. Ех ми, сміливці! Ну, це так, між іншим. А тепер, разом порозмірковуємо на тему впливовості, заангажованості, фаховості, якщо хочете.

Думка 1. Що є, зрештою, вплив? Хто впливає на мене більше: міністр із Києва чи сусід, який чхав на правила співіснування і «веселиться» усю ніч, не даючи спокою ані мені, ані дітям? Кого вважатиму важливішим: губернатора усього Закарпаття чи лікаря, який врятував мене і близьких мені людей від загрози? Хто вагоміший: суддя, який подолав найвищий щабель кар’єрної драбини, чи художник, чиє ім’я назавжди прославить Закарпаття? Умовність, відносність, ефімерність, як, власне, і саме життя, у якому реальними є лише дуже конкретні речі. Список впливових людей у кожного – свій, із своєю нумерацією. Однак навіть для маленької території, якою по суті є наш регіон, бути – на слуху, впізнаваним – і наша з вами заслуга, і не остання роль «поміченого».

Думка 2. Будь-який список «рейтингових» – непоганий привід подумати, кого ж впізнаємо. Отож, серед «наших» – з десяток чиновників, стільки ж – представники органів місцевого самоврядування, не пасуть задніх і силові структури: усі очільники правоохоронних органів, фіскали. Не бачила подібних рейтингів у західних сусідів, проте посмію передбачити, що такої кількості «влади» в усіх її проявах навряд чи можна віднайти у європейських списках впливовості (впізнаваності), якої Там досягають не лише завдяки посадам.

Думка 3. Цілком виправданим вважаю потужний медичний загін. Адже його представництво в обласній раді, боротьба політичних сил за «брендові» прізвища у своїх списках також говорять про те, що традиційна закарпатська повага до ескулапів залишається незмінною. Та й наші лікарі встигають і лікувати, і обстоювати, і рекламувати (зауважте – усе пишу «без лапок» – поважаю). Дозволю собі процитувати колегу, який особливу увагу звернув на присутність у рейтингу головного нарколога – до сотні увійшов лікар, попри його особисті симпатичні якості, який займається аж надто, на жаль, важливою проблемою для України.  Значить, маємо і певну градацію проблем, до вирішення яких причетні «впізнавані» люди.

Думка 4. Надто мало, як на мене, творчої інтелігенції. Попри традиційну, знову ж таки, потужну культурологічну складову, творчий люд не наполягає на піарі. Чи то ми, недолугі, заграємо більше із людьми, здатними долучитися до вирішення конкретних проблем, чи то ціна та якість хліба переважила потребу у якісному видовищі…

Думка 5. Серед сотні прізвищ є, принаймні, кілька повторюваних. Клановість (не кидайте, колеги, камінням) не найгірша українська тенденція. Не робіть вигляд, що про неї не знаєте саме тут, на Закарпатті, чи не підтримуєте її на практиці. Куми, свати, шовгорове та інша кревна челядь і виграє, і програє разом. Ну, так же є! У мене, це викликає навіть повагу, адже славнозвісний український егоїзм (згадуйте купу анекдотів) тут не працює. А прізвища, щонайменше, свідчать: люди не ховаючись будують кар’єру, спираючись разом. Чи може, ми не домовляємося, не протежуємо, не… Тільки давайте залишимо моралізаторські сентенції за дужками – бодай інколи слід бути чесними, хоча б із собою.

Думка 6. Корпоративні журналісти почали цікавитися місцем розташування своїх патронів, практично, в останній день. Колеги! Дбати за реноме «наставника» варто щодня. Як? Ваша справа. Можливо, навчаючи толерантно спілкуватися із пресою, можливо, змушувати якісніше і відкритіше працювати.

Думка 7. Показна байдужість до рейтингу є саме показною. Відсутність на презентації певної частини медіа-спільноти є демонстрацією невдоволення «номером». А переважна більшість «фігурантів» своїм прізвищем у списку переймалася, ще й як!

Думка 8 (не остання). Якщо у когось із колег є враження, що «НЕДІЛЯ», як пишуть нетівські коментатори, другорядна газета, його право залишатися при цьому переконанні. Проте пропоную проаналізувати, які із регіональних видань створили стільки інформаційних приводів для галасу, коментарів, невдоволення. А це, погодьтеся, яскрава ознака рейтингу видання, щонайменше, його фаховості у збуренні громадського інтересу!

Висновки

У результаті акції під назвою «ТОП-100. Впливові люди Закарпаття» я, особисто, перестала боятися Інтернету. Розумію, що настрій пересічної людини навряд чи може служити приводом для обговорення і цікавити кого б то не було. Але знаю, що людей, принаймні, мого віку, віртуальні образи чіпляють до щему. Ділюся досвідом, здобутим у «бою»: ані боятися, ані змагатися із фантомами не варто.

Зрозуміла, що серед доволі численної, як для людини, що претендує на інтелігентність , команди Не шанованих найменше представників якраз нашої з вами, однієї з найдревніших професій. А значить, саме колег я поважаю і люблю, чи не найбільше.

Колеги! У найдревніших ми навчилися продаватися, давайте піднімати ціну. З іншого боку, чи не варто запозичити вміння конструювати у тих, хто спромігся спорудити з хаосу. Зрештою, можливо, саме хаос, створений нами, стане приводом для нового будівництва.

P.S. Користуючись нагодою: колеги! Прізвище мого чоловіка, а за ним і моє пишеться ВашАргелі. Увага до деталей не зіпсує загального враження, що хаос ми таки чинимо!

Тетяна ВАШАРГЕЛІ, nedilya.at.ua

Loading...

Comments are closed.