Закарпаття перетворюється на пункт утримання нелегалів

Інформація про ці плани спливла зовсім випадково: представництво Європейського Союзу в Україну розповсюдило прес-реліз, у якому йдеться про виділення нашій країні 30 мільйонів євро на вирішення проблеми нелегальних мігрантів. Тут же вказано, що за виділені кошти на Закарпатті планується створення трьох центрів для утримання мігрантів.

Зокрема, в прес-релізі сказано: “Європейський Союз виділив 30 млн. євро на вирішення питань по нелегальних мігрантів, посилення національної політики у сфері міграції, а також будівництво семи центрів тимчасового розміщення та двох центрів утримання мігрантів протягом наступних двох з половиною років в контексті Угоди про реадмісію між ЄС та Україною “.

За задумом ЄС, цей проект “допоможе Україні затримувати і правильно поводитися з неврегульованими мігрантами – відповідно до кращих європейських практик та гуманітарних стандартів”. Також, на думку європейських та українських чиновників, що складали проект, “… оновлені центри забезпечать належні умови для проживання та поведінки мігрантам, прийнятим на умовах реадмісії, або затриманих неконтрольованих мігрантів”.

За інформацією ЄС, центри тимчасового розміщення планується розмістити в Ужгороді, Великому Березному та Солотвині на Закарпатті, ще чотири центри передбачається відкрити на Львівщині, Сумщині та Луганщині. Очікується, що їх будівництво почнеться восени 2011-го і завершиться до 2014 року.
Місцеві журналісти відразу з’ясували, що обласна влада вперше чує про ці задуми. При тому, що населення далеко не в захваті від цих планів, оскільки їх реалізація загрожує різким погіршенням іміджу регіону і прямим погіршенням криміногенної ситуації, тоді як, на думку закарпатців, ці гроші можна було витратити не на утримання, а на висилку нелегалів.

При спробах звернутися за коментарями до представництва ЄС у Києві до осіб, зазначених в прес-релізі з української сторони, була отримана відповідь, що вся інформація знаходиться на офіційних інтернет-представництвах структур Євросоюзу.

Цікава ситуація склалася. Українські чиновники домовляються з ЄС про плани, які дуже влаштовують європейців, але не влаштовують місцеве населення, при цьому українська сторона не дає взагалі ніякої інформації про ці домовленості. На сайтах же ЄС цю інформацію потрібно ще примудритися знайти – ніхто спеціально для українців її не систематизує. Та й подана вона англійською мовою, що, скажімо так, представляє деяку складність для прочитання чималою частиною українців.

У той же час, негативне сприйняття місцевими жителями цих планів цілком зрозуміле. Тут ще чудово пам’ятають спалах епідемії тифу азіатського походження, який кілька років тому був зафіксований у Перечині: там завдяки “гостям” небезпечна інфекція потрапила у відкриті водойми. Ще один момент пов’язаний з утриманням нелегалів. Довгий час відловлених мігрантів у величезній кількості тримали в місцевому пункті утримання в Павшині. Кошти при цьому на нелегалів не виділяли, через що прикордонникам довелося урізати пайки, щоб прогодувати “гостей”. А прикордонники в масі своїй – глави сімей, які проживають тут же. Так що населенню зовсім немає резону радіти таємним планам ЄС та українських чиновників.

Але велика небезпека нависає над місцевим населенням у зв’язку з цими планами в контексті закону, недавно ініційованого Мін’юстом України на чолі з Олександром Лавриновичем, яким запроваджено нові правила щодо нелегальних мігрантів.

Зокрема, цей закон, якщо вірити формулюванню його авторів, спрямований на прискорення здійснення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства шляхом скорочення строків адміністративного провадження у справах про їх затримання і примусове видворення. Головне ж нововведення полягає в тому, що тепер прикордонники, виловивши на кордоні нелегала навіть без документів, не мають права утримувати його більше трьох діб. Якщо вони не встигли з’ясувати за такий короткий термін особу правопорушника (що за 3 доби просто неможливо), вони все одно повинні його випустити.

Як зазначають самі прикордонники, за три доби фізично неможливо встановити особу нелегального мігранта, у зв’язку з чим неможливо проводити подальші процедури – тобто вирішувати подальшу долю порушника держкордону. Практика ж відразу показала, що чи не всі випущені після трьох діб затримання на волю нелегали тут же попадаються вдруге. Але між випуском з центру утримання і повторним затриманням нелегалам треба чимось харчуватися. І тут починаються злодійство, грабежі та інший кримінал.

Що стосується Європи та її вимог, то варто згадати позицію парламентаріїв з цього питання в контексті нелегальної міграції.

За словами народного депутата-комуніста Олександра Голуба, Європа не готова відкрити кордони для України, проте готова перетворити її на відстійник для незаконних іммігрантів. “Безумовно, не хотілося б, щоб нашу країну перетворили на так званий відстійник, куди будуть повертати всіх нелегальних мігрантів з усіма хворобами, з усіх їх криміналітетом і т.д. А якраз в цьому Євросоюз зацікавлений. Чи зацікавлена ​​в цьому Україна?” – зазначив політик.

Важко не оцінити прозорливість народного депутата в контексті того, що зараз готується на Закарпатті. Тут Україні просто зобов’язана захищати свої інтереси, а не навпаки – топтати їх, як робить Лавринович, на догоду комусь.

Більше того: що стосується безвізового режиму з ЄС, то його наближення міг би прискорити інший закон – “Про документи, що засвідчують особу і підтверджують громадянство України”, що передбачає впровадження біометричних закордонних паспортів. Також, даним законом передбачалося і впровадження біометричної карти мігранта, яка б лягла в основу створення системи обліку та ідентифікації мігрантів.

А адже, як випливає з усього вищесказаного, зараз як раз і має первинне значення організація надійного контролю над міграційними процесами, в чому може надати серйозну допомогу система біометричної ідентифікації мігрантів. До слова, Україна повністю готова до серійного випуску біометричних документів, у тому числі міграційних карт та посвідчень біженця. Однак підготовлене відповідне законодавство блокується високопоставленими українськими чиновниками, які мають у цьому свій інтерес, – і в першу чергу главою Мін’юсту.

Тут Лавринович робить все, щоб безвізовий режим для України так і залишився недосяжною мрією. Втім, не секрет, що цей чиновник матеріально зацікавлений у залученні до виробництва українських ідентифікаційних документів німецької компанії, що загрузнула в корупції. Захищаючи шкурні інтереси, цей чиновник всі свої зусилля спрямував на дискредитацію прийнятого Верховною Радою Закону “Про документи, що засвідчують особу і підтверджують громадянство України”. І тут його дії якось не дуже схожі на зусилля по зближенню з Європою, про що Лавринович на словах так сильно турбується.

Багнет