Біблія дарує надію навіть у безнадійних обставинах

41-річний киянин Андор Лук’янченко сімнадцятий рік сидить у в’язниці. Чоловік засуджений до довічного ув’язнення за замах на вбивство на території Угорщини.

На початку 90-х він закінчив Інститут фізичної культури і спорту, займався сучасним п’ятиборством. У 1994 році у складі спортивної групи виїхав до Угорщини, де й був арештований. 2005-го його екстрадували до України. Покарання відбуває в Ужгороді.

У в’язниці Андор Лук’янченко грає в шахи сам із собою та багато читає. Віддає перевагу філософській та богословській літературі. Три його улюблені книги – Біблія, “Фауст” Й. В. Гете та “Руслан і Людмила” О. С. Пушкіна.

Біблія:

“Біблію прочитав сповна – і Старий, і Новий завіти, – розповів чоловік. – Читав, коли ще сидів у в’язниці Будапешту. У тамтешній бібліотеці були видання й російською мовою. Це дуже глибока книга, книга життя. У ній можна знайти відповіді на всі питання життєвого устрою: питання душі, минулого, майбутнього. Шукав у Біблії відповіді й на власні питання. Знайшов усе, що хотів. Глибоке враження на мене справили перша заповідь: “Люби ближнього, як самого себе” та притчі Соломона. Велику увагу приділив псалмам.

Найбільше люблю Псалом 90. Його прийнято читати у важких життєвих ситуаціях. У кінці псалма Господь обіцяє людині довге життя під його покровом. Читаю цей псалом щодня – зранку і ввечері. У Біблії порушуються питання не тільки внутрішнього світу людини, а й демонології. Читаючи Біблію, вивчав її й під іншим кутом, як історичну книгу. Зрозумів, що на основі Біблії написано чимало художніх книг. Прочитавши, я почав по-іншому дивитися на світ, ця книга зробила мене кращим”.

“Фауст” – Йоганн Вольфґанґ фон Ґете:

“У творах Ґете описаний життєустрій, – продовжив Лук’янченко. – Його сім кіл пекла в мене асоціюються із життєвими процесами, які всі ми переживаємо. Кажуть так: “Людиною не народжуються, людиною стають”. Тому цей твір, на мій погляд, якраз і підтверджує цю істину. Цікавим у творі є опис гомункула, його якихось спроб перевтілитися. Сім кругів пекла – те, що ми, проходячи через життя, досягаємо зрештою, до чого приходимо. У книзі багато історичних моментів світогляду.

З творів зрозумів, що Ґете, крім того, що був масоном, був ще й “посвященной личностью”. Хоча зараз до таких особистостей відносяться вже не так, як раніше. Адже відбулася зміна логіки соціальної поведінки. Весь час змінюються технічні схеми. Наприклад, якщо сто років тому людина народжувалася – віз скрипів, людина помирала – той же віз скрипів, то зараз, в нас технічний вік. Навіть, ті ж телефони чи комп’ютери, що були модні років п’ять тому, зараз – хлам”.

“Руслан і Людмила” – Олександр Пушкін:

“Ґете і Пушкін жили майже в один період. У записках знайшов якось лист Олександра Сергійовича до Ґете, в якому він писав про “Фауста”. На що Ґете дав Пушкіну відповідь: “Тепер я можу спокійно померти, оскільки народилася людина, яка розуміє більше, ніж я”. Пушкіна вважаю пророком російської цивілізації. У нього є знамените: “Свободы сеятель пустыни, Я вышел рано, до звезды. Рукою чистой и безвинной В порабощенные бразды, Кидал живительное семя, Но потерял я только время, В покое сладки и пусты”.

У його творах відчувається другий смисловий ряд, є все те, що можна застосувати до сьогодення. Наприклад, відома поема “Руслан і Людмила”. Саме ім’я – Люд-мила – асоціація з народом. А Руслан у творі являється чоловіком Русі. Чорномор Пушкіна – це банкіри Швейцарії. В нього є такі рядки: “И был глубокий эконом, То есть умел судить о том, Как государство богатеет, И чем живет, и почему Не нужно золота ему, Когда простой продукт имеет”. Я б перефразував так: “Не нужно доллара ему, когда простой продукт имеет”. Тобто, якщо в людини є земля і вона живе з цієї землі, то їй не потрібен долар. Якщо все це перенести у площину сучасності, то нам не потрібні зелені папірці, треба підтримувати свою валюту. Пушкін мислив на кілька століть вперед”, – додав він.

Сніжана РУСИН, gazeta.ua