З життя сільських бібліотек, або Як сіють мудрість на сільському грунті Закарпаття
Закарпаття уп’яте визначило найуспішніші бібліотечні установи в глибинках. Огляд-конкурс «Сільська бібліотека року» започаткований Закарпатською обласною універсальною науковою бібліотекою у 2007-му – Році української книги.
Цьогоріч експертна комісія визначила переможців у чотирьох номінаціях: «Найкраща взваємодія з владою та громадою», «Найкраща робота з дітьми та юнацтвом», «Найкращі результати пошуку альтернативних джерел формування фондів» та «Інноваційні напрями у професійній діяльності».
Цілі конкурсу – оновити бібліотечно-інформаційні ресурси, підвищити статус сільських біліотек серед мешканців та привернути увагу громадськості до проблем культурного розвитку села. Щодо першого – бібліотекам-номінанткам таки презентували комп’ютер, принтер і ксерокс, а також підбірку видань сучасних вітчизняних авторів. Стосовно ж умов, завдяки чи всупереч яким сільські бібліотеки приходять до визнання – ми вирішили переконатися на власні очі. Для прикладу обрали бібліотеку в селі Лази, що на Тячівщині.
Перш ніж завітати безпосередньо до бібліотеки-переможниці, побували в головній бібліотеці централізованої бібліотечної системи району. Мережа Тячівської ЦБС, окрім центральної районної бібліотеки охоплює також районну бібліотеку для дітей, одну бібліотеку-клуб, 5 філій у селищах міського типу та 40 бібліотек у селах.
Для Тячівської центральної районної бібліотеки ключовим став 2007 рік. Установа виграла грант від посольства США, завдяки чому сьогодні на базі бібліотеки діє інтернет-центр. А що подібна допомога з закордону передбачає і відповідне пожвавлення влади на місцях, керівники району провели реконструкцію будівлі та ще низку ремонтних робіт.
У результаті – районна бібліотека, не так за метрами квадратними, як за співвідношенням “функціональність-затишок” наблизилась до обласної. Теплий читальний зал, просторі впорядковані книгосховища та інтернет-центр, у якому і читачі безкоштовно займаються пошуковою діяльністю, і працівники самотужки готують до друку довідкові видання.
У відділі ж комплектування формують полички книжкових новинок для кожної філії. Крім того, центральна бібліотека охоче ділиться із сільськими власним книжковим фондом. А ще – пропонує найпрезентабельнішим філіям узяти участь у регіональному конкурсі-огляді. “Щороку висуваємо 3-4 претендентів від району, – каже директорка Тячівської ЦБС Інна Ключкей, – Маємо чимало бібліотек, на які варто поглянути. Так, цьогоріч від Тячівщини до четвірки найліпших сільських бібліотек області увійшла філія в селі Лази”.
Село налічує 4850 мешканців. Із них 1970 є постійними користувачами бібліотеки, яка займає всього дві кімнати в приміщенні початкової школи. І ні галас дітлахів, ні відсуність внутрішніх убиралень, ані вкрай кепські дороги не заважають численним читачам із усіх куточків цього розлогого села систематично навідуватися до книгозбірні.
Відкрита в Лазах у 49-му, філія частенько змінювала місце на місце. Подейкують, в один час навіть на фермі тіснилася. В приміщенні школи – з 80-их років. І ще донедавна займала лише кімнату з половиною. Та перед оглядом, аби розвантажити залик для читання, бібліотеці надали ще одне приміщення, де розташували стелажі. Посприяла директорка школи, котра аж ніяк не проти такого сусідства.
“Ця бібліотека дуже добра для нашого навчального закладу хоча б тим, що в самій школі немає бібліотеки, – розповідає директорка сільської школи Марія Попелич. – Тож філія обслуговує учнів 1-4 класів, а також наш учительський колектив”.
Зручно й бібліотеці поряд зі школярами: тут і зараз виховує собі майбутніх буквоїдів. На жаль, видань для дітей завжди бракує. Новенькі, з великими літерами та барвистими ілюстраціями – задорогі. А ще, і це повязано з віком читачів, такі книжки швидко рвуться. Тому завідувачка бібліотеки Тетяна Токар заснувала “Книжкову лікарню” і вчить діток доглядати за мудрими друзями та закликає дбайливо ставитися до книг у майбітньому. Тутешні школярі добре знають і відповідають хором: книга – найліпший товариш, спілкування з яким розвиває уяву, додає знань, збагачує словничок і, порівняно з телевізором, не псує зору.
Полюбляє читати і молодь. Та й старше покоління в такий спосіб збарвлює сільські будні. Надто з осені на зиму, трудвники, відірвавшись від землі, припадають до книги. І бібліотекарка це гобі всіляко заохочує. “Тішить, що читачі стежать за новинками у вітчизняній літературі – перевідуються про книги Забужко, Матіос, Жадана. – ділиться Тетяна Токар. – Якшо ж у мене немає в бібліотеці запитаної літератури, зачиняюсь і залишаю на дверях записку “Поїхала до Тячева, скоро буду” та й привожу з центральної бібліотеки бажані книжки. Там само, буває, вишукую і електоронні версії книг. Словом, як можу, намагаюся догодити своїм читачам”.
Бібліотека Лазів перемогла в номінації “Інноваційні напрями у професійній діяльності”. Йдеться не про бозна-які потужності маленької філії, а про підхід завідувачки до роботи. Вона, хоча й одна-єдина обслуговує ціле село, робить це щиро та винахідливо, – вважає завідувачка ЗОУНБ ім.Ф.Потушняка Людмила Григаш.
“Ті ж самі бібліотечні правила – у неї написано “Заповіді читача”, що коротко та доступно пояснюють, як користувач має поводитися з книгою. Наприклад, ось таке: “Якщо ви загубили книжку, будь ласка, придбайте в книгарні нову, яка була б цікавою і для вас”. Не те, щоб ви сплатили десятикратний розмір за книжку, а просто придбайте те, що хотіли б самі прочитати. Ці малесенькі штрихи свідчать про те, що очільниця любить свою роботу і думає про те, як не відштовхнути людей від бібліотеки, а, навпаки, влаштувати для них максимальний комфорт”.
Справді, успіх бібліотечної установи визначально залежить від особистісних характеристик очільника. Втім, не лише. “Особистість – це дуже багато, але іноді ця особистість наштовхується на непробивні мури. – визнає Людмила Григаш. – Безумовно, бібліотекар має надихати своїх читачів, але влада має надихати бібліотекара: забезпечувати гідні умови, в яких працівник сфери зміг би проявити професіоналізм, ініціативність, креативність”.
Критерії, за якими визначають найкращу бібліотеку – стан приміщення, динаміка поповнення фондів, ефективність інформаційної-просвітницької діяльності тощо. Цьогоріч експерти конкурсу назвали переможців у окремих номінаціях, та не обрали власне найкращої сільської бібліотеки, бо жодна відповідає усім вимогам одночасно. Найбільш близькі до зразка бібліотеки Тячівського, Виноградівського та, закономірно, Мукачівського й Ужгородського районів. Гірші справи на Березнянщині, Воловеччині, Свалявщині й особливо – на Берегівщині.
Ніде правди діти, в окремих випадках не справляються з керуванням завідувачі бібліотек. А все ж, переважно крайові книгозбірні потерпають через недостатнє фінансування. І йдеться не лише про сільські бібліотеки. Приміром, головна бібліотека області цьогоріч передплатила 230 назв газет і журналів вартістю 99 тисяч гривень, а на поповнення книжкових полиць одержала… 0 гривень.
Тим часом, сусідня Івано-Франківська обласна цейрік витратила на періодику та літературні новинки 800 тисяч гривень. Дніпропетровська – взагалі поза мільйон. Це і є випадок, коли про шану до слова говорять цифри.
Ірина НАДВОРНА, спеціально для газети «НЕДІЛЯ»
