Вже в червні закарпатцям почнуть блокувати водопостачання й каналізацію
Аби на чомусь заощадити за спожиті блага, наш слов’янський нарід може вдаватися до всіляких методів: хтось намагається скрутити показники лічильників назад, хтось встановлює на них магніти, що пригальмовують відлік, а дехто просто роками не розраховується.
Ось так, нехтуючи оплатою за воду, за останні кілька років лише «Водоканалу» ужгородці заборгували понад 18, а мукачівці – близько 6 мільйонів гривень. Боротися зі сваволею комунальники планують за допомогою вже добре відомого в краї диво-пристрою.
Начальник КП «Водоканал м. Ужгорода» Юрій Омельяненко розповідає, що ще 2006 року закарпатці вперше познайомилися з управою на неплатників. Пристрій, який розробили в Полтаві, працює так: через технічні люки на горищі спеціалісти запускають мініатюрну відеокамеру по каналізації й добираються по системі до квартири боржника. У каналізаційній трубі ставлять спеціальну заглушку, яку в народі прозвали «їжаком». За такою схемою перекривали й подачу води. Після цього скористатися водовідведенням боржник зможе лише тоді, коли усе сплатить, та ще й за послуги блокування та розблокування труб. Тоді, у 2006 році, це коштувало 300 гривень. Скільки ж цього року повинні будуть викласти з кишень боржники за розблокування, комунальники ще не підрахували. Одне знають точно: дешевше просто ліквідувати борг.
«Тоді у період підготовки мешканців до вжиття таких заходів, за допомогою крайових ЗМІ, розсилання адресних попереджень ми активно інформували людей. Вже навіть за той час чимало боржників активізувалися й почали платити. Хоча частина таки дочекалася і їм заблокували каналізацію чи подачу води. Утім залишилися й такі, що з об’єктивних обставин як не мали чим платити, так і не знайшли. Та все ж система дала результат, і ми змогли розрахуватися з полтавцями і ще суттєво зменшити загальну суму боргу», – продов¬жує начальник «Водоканалу».
Кілька років тому цю систему випробували й на мукачівцях. Начальник місцевого підприємства Григорій Бегей розповідає, що заходи таки подіяли. Та все ж знайшлися люди, які додумалися познімати сантехніку й проколоти блокувальну кульку. Відтак виявилося: внутрішньобудинкові мережі настільки недосконалі, старі й забиті, що пристрій скочувався по системі й забивав стоякову каналізацію. Отож від нього було більше шкоди, ніж користі. Та, незважаючи на такі поодинокі випадки, за допомогою диво-пристрою суттєву частину містян змусили розрахуватися з підприємством.
Щоправда, і в обласному центрі не обходилося без ексцесів: Юрій Омельяненко пригадує, що в одній із квартир, у якій застосували «їжака», господарю було однаково, що йому заблокували відтік каналізації. Він продовжував користуватися водою, а вона розтікалася по підлозі і, як наслідок, – затопила сусідку. Такий негативний досвід підтвердив, що в кожному місті вистачає людей, яким усе до лампочки – вони зорієнтовані тільки на те, аби обійти загальноприйняті норми.
Нині ціна замовлення послуг полтавців становить близько 60 тисяч гривень. Аби система дала позитивний результат, такі заходи, на переконання Юрія Омельяненка, потрібно вживати 2–3 рази на рік. А ще краще було б, якби з цією бригадою укладали угоди й інші міста області.
Через суттєвий борг за водопостачання, готові до спів¬праці з полтавцями й мукачівці. Григорій Бегей розповів, що вже вів перемовини з начальником ужгородського підприємства про бажання скористатися послугами цієї фірми. Відтак із затятими неплатниками сусіднього райцентру боротимуться таким самим методом.
А допоки в Ужгороді тривають підготовчі роботи з індивідуального від’єднання боржників, кілька кооперативних будинків і відомчих об’єктів через величезні борги вже залишилися без водопостачання. На черзі – приватні оселі. Юрій Омельяненко зауважив, що від’єднуватимуть усіх неплатників без винятків. Тому й звертається до містян із проханням розраховуватися за спожиті послуги вчасно.
Анастасія ЛЕСІВ