17 травня, справжній день народження великого митця слова Івана Чендея
У прес-центрі “Закарпаття” презентували збірку афоризмів лауреата Національної премії України ім. Шевченка Івана Чендея “Спалахи іскрин”. 17 травня, справжній день народження великого митця слова.
Про те, що закарпатський письменник народився саме сьогодні, а не 20 травня, як це зафіксовано у метриці, розповіла його донька Марія.
Саме вона уже після смерті батька зовсім неочікувано для себе знайшла зошит, в якому і були занотовані короткі, але надзвичайно влучні його вислови. Ці афоризми залишаються актуальними і досі. І ніхто не піддає сумніву, що так буде впродовж тривалого часу.
“Задум видати цю книжку виник досить давно: десь через рік, як батька не стало. Зошит із афоризмами повернув мені батька-порадника, адже там — море мудрості, порад. Навіть за життя до нього часто приходили люди за порадами. І зараз, взявши до рук книжечку, можна знайти відповіді на злободенні питання. Ці узагальнення – це плід великого життєвого досвіду. Цією книжкою батько незримо присутній зі мною”, — розповіла Марія Чендей.
Більше того, вона стверджує, що пізнати і збагнути батька вона змогла тільки зараз, після опрацювання цих афоризмів і щоденників. За словами Марії Іванівни, деякі вислови у рукописі мали кілька варіантів, тож доводилося на власний розсуд обирати той, що увійде до збірки.
“Це дуже велика відповідальність, бо я ж не знаю, що з цього приводу думав батько”, — каже вона. Та найцікавіше, що на обкладинці книги назва написана почерком Івана Чендея, саме так, як вона була написана на зошиті. І саме він придумав цю назву. Фон обкладинки – картина Федора Манайла «Казав бескид полонині», яку художник, будучи приятелем Чендея, подарував йому.
“У них багато було спільного, і це навіть прослідковується у їхній творчості”, — розповідає донька письменника. Вона вважає, що, хоч подібне оформлення не типове для книг батька, адже всі вони — однотонні та серйозні, він би підтримав ідею використати картину товариша.
“Спалахи іскрин” побачили світ місяць тому, у квітні, у видавництві “Ліра”. Його директор Олена Кухарська стверджує, що, на її думку, навіть не має права коментувати зміст цієї книги. “Напевно, це не мій рівень, і у мене недостатньо такої мудрості, щоби щось сказати розумне про цю книжечку”, — сказала вона і подякувала родині письменника, що зберегла спадщину і надала матеріали для опрацювання.
Книга має наклад 1000 примірників і була видана за приватний кошт родини Чендеїв. Придбати збірку можна у видавництві “Ліра” та у магазині «Кобзар».
«Одну із своїх перших книжок Іван Михайлович назвав «Ватри не згасають». І от з тих ватр, що не згасли, оці іскри полум’я і тепло долетіли й до нас. І як казав Петро Скунць, полум’я гріє, але хай воно і гріє нас, і пече. Ось вони і гріють, і печуть. По-доброму. Чому? Тому що, коли я читав цю книжку, то помітив, що багато з цих афоризмів я уже чув. А чув із уст Івана Михайловича. І у розмовах письменницьких, і на зборах. Значна частина їх була почута, коли я, як і мої колеги, був іще молодим. І не раз бувало, що Іван Михайлович то з одним поведе розмову, то з другим. Він дуже тонко умів спілкуватися: не вичитував ніколи нотації, не критикував. Але, як колись мені говорив Дмитро Кешеля, як один афоризм видасть, то краще б дав по потилиці. Він нас учив багато: розуму, як дивитися на життя, як сприймати ті чи інші явища, як самому працювати, як ставитись до інших людей. Спілкування з ним було величезною школою життя. Багато із нас має можливість прилучитися до тієї мудрості і великої доброти. Будемо сподіватися, що оті спалахи, іскри, будуть і світити, і гріти іще багатьом людям у багатьох майбутніх поколіннях», — поділився з присутніми голова Закарпатської організації Національної спілки письменників України Іван Густі.
Сьогодні видавництво опрацьовує щоденники Івана Чендея, які містять максимум інформації про самого письменника, його внутрішній світ, думки, реальні тогочасні події. Наразі це — 30 зошитів, у які впродовж 50-ти років Іван Михайлович занотовував свої думки. Більшість з них перебували в архіві письменника, однак декотрі — у родичів. Два останні, які вдалося віднайти, були у його сестри. Саме там описувався період, коли митця виключили з партії. Та не всі записи будуть доступні широкій аудиторії. До прикладу, у щоденниках є кілька записів із позначкою, щоб ніхто ніколи за жодних обставин не публікував їх. Також родичі вирішили не друкувати матеріали надто інтимного характеру або ж ті, які “можуть когось образити”.
Наразі в Івана Чендея дуже велика епістолярна спадщина, та донька майстра слова вважає, що, у першу чергу, мають перевидаватися основні твори батька. Свої книги Іван Чендей називав “рідними дітьми”, від яких за жодних умов не відмовиться.
Наприклад, в одному з щоденників він пише про те, що не збирається відмовлятися від “Березневого снігу”, а навпаки, у останні хвилини земного життя просить покласти цю книгу під голову, аби “легше було відходити”. Крім того, за свідченням Марії Чендей, “він навіть колись казав, що вважав себе поганим батьком. Хоча для мене він був ідеальним. Але він казав, що завжди більше був у своєму внутрішньому світі, жив життям своїх героїв”.
Марія Іванівна стверджує, що сьогодні у книгарнях придбати твори Івана Чендея неможливо — їх там просто нема. А у школі його творчість хоча й вивчають, але дуже мало: у шкільній програмі курсу «Література рідного краю» на закарпатських письменників та поетів відводиться лише 2 години на рік.
З нагоди 90-річного ювілею Івана Чендея 20 травня в Ужгороді відбудеться ряд заходів, повідомляє zakarpattya.net.ua
Зокрема, о 15:00 на будинку по вулиці Високій 15, де жив і працював Іван Чендей, відбудеться відкриття меморіальної дошки. Після цього всі охочі відвідають могилу письменника на кладовищі Кальварія.
Того ж дня у Закарпатському обласному державному українсько-музичному театрі ім. братів Шерегіїв відбудеться прем’єра вистави “Що залишаємо людям?” за повістю Івана Чендея “Іван”. Початок прем’єри о 18:00.
