Ужгородець 17-річний Михайло Туряниця показав найвищий результат на зовнішньому тестуванні. По трьох предметах набрав 600 балів
— На Закарпатті є 11 “двохсоток”. Три з них мої, — говорить хлопець. — Іще восьмеро випускників набрали по одній “двохсотці”. В Україні тих, хто має максимальну кількість балів, усього троє: я і ще дві дівчини з Харкова і Донецька.
Із Михайлом зустрічаємося в Боздоському парку Ужгорода.
— Вибрав англійську, українську мову і літературу та історію. Найлегше було з англійською, бо нею розмовляю майже з дитинства. Мама віддала у 5 років до репетитора. Спочатку просто вчив, часто не розуміючи того. А через кілька років несподівано заговорив англійською.
Батьки хлопця — підприємці.
— Мама і тато тримають відділи годинників у кількох магазинах Ужгорода. Коли я був маленький, мама деякий час не працювала. За фахом вони з батьком учителі математики. Я єдина дитина в сім’ї. Тому мені приділяли дуже багато уваги.
Михайло навчався у школі №1. Чотири роки тому її перейменували на лінгвістичну гімназію.
— Якби мама зі мною не сиділа, я, напевно, був би тепер “середнячком”. Улюблених предметів у школі не мав. Були тільки такі, які давалися найлегше. Наприклад, до сьомого класу це була математика. У старших класах добре йшла англійська мова. Захоплювався фізикою і хімією. По всіх предметах маю 12. У класі в нас було семеро відмінників.
До зовнішнього незалежного оцінювання хлопець готувався чотири місяці.
— Почав у березні. До репетиторів не ходив. Мама була в мене за тренера. Вона дає мені якісь завдання, тести, ганяє по датах з історії. За два тижні до початку тестів я зрозумів, що можу скласти їх на “двохсотки”.
Вступник подав документи до трьох вузів. До Ужгородського університету — на романо-германську філологію і юридичний факультет. До Львівського університету ім. Франка — на спеціальність “переклад”. До Київського університету ім. Шевченка на філологічний факультет на спеціальність “англійська мова і література та переклад” і на юрфак.
— Усюди подав тільки копії документів — оригінали ще в мене на руках. Сподіваюся залишитися на навчання в Київському національному на філологічному факультеті. Ступінь спеціаліста збираюся здобувати в Україні. На магістра поїду вчитися за кордон.
