Фільмування в законі. Або 5 аргументів на користь знімання даїшників
У свій час, римський імператор Калігула, вважаючи себе рівнею богам, оголосив війну Нептуну і послав своїх солдат на берег, наказавши їм метати списи у море. Так було завжди – які б безглузді вчинки не робили солдати, все рівно вони не зрівняються у дурості зі своїм полководцем.
У цьому нещодавно мали можливість ще раз переконатися, ознайомившись з офіційним листом, підписаним начальником УДАІ МВС України Володимиром Резніковим, який висловив позицію правоохоронного відомства: “Співробітник державтоінспекції має право заборонити знімати себе на відео під час виконання ним службових обов’язків. Невиконання такої його вимоги кваліфікується як злісна непокора законному розпорядженню працівника міліції, що тягне за собою покарання аж до адміністративного арешту строком до 15 діб”.
Цікава теза. Взагалі, згадувати в одному контексті права людини і ДАІ не комільфо – у нашій країні ці поняття давно існують окремо одне від одного.
Навіть складається враження, що головною метою діяльності співробітників державтоінспекції є регулярне спростування запевнень міністра внутрішніх справ про неухильне дотримання прав людини в міліції та побудову взаємин з громадськістю на засадах довіри й партнерства.
Зрозуміло, що ніхто вже не сподівається на зміну у ставленні “жезлоносців” до водіїв на дорогах, але коли наміри громадян зафіксувати дії інспектора ДАІ на фото, чи відеокамеру прирівнюються до вчинення адміністративного правопорушення – це, погодьтеся, вже явний перебір.
Тим більше, що у цьому випадку тасувати статті законів на свою користь міліції досить важко, оскільки вітчизняні нормативно-правові акти не забороняють (читай – дозволяють) будь-якому громадянину фіксувати дії правоохоронців, у тому числі і інспекторів ДАІ, за допомогою технічних засобів.
Згадаємо базові положення законодавства:
– стаття 34 Конституції України – всі громадяни мають право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово чи в інший спосіб на свій вибір;
– стаття 3 закону України “Про міліцію” – діяльність міліції є гласною і ніде не сказано, що “міліцейська гласність” повинна обмежуватися лише поширенням нею інформації про свою діяльність;
– стаття 7 закону “Про інформацію” – ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм та джерел одержання інформації;
– стаття 302 Цивільного кодексу України – фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Проте, як правило, закони закінчуються там, де починаються інтереси ДАІ і інспектори продовжують вимагати від громадян негайно припинити знімати їх на відео, затуляють об’єктиви камер, виривають з автомобілів відеореєстратори, а з рук мобільні телефони, погрожують сміливцям затриманням тощо.
Відверто повідомити такому співробітнику, що він “безграмотний хам” ми не можемо, а тому, користуючись ситуацією, слід просто відшліфовувати свої навики спокійного і аргументованого спілкування з “неадекватами”.
Саме головне: громадяни зобов’язані виконувати не будь-які забаганки міліціонера, а лише його законну вимогу припинити вчинювати правопорушення.
Така вимога вважається законною тільки тоді, коли правоохоронець роз’яснив громадянину суть вчиненого ним правопорушення та назве конкретну статтю нормативно-правового акту, яка кваліфікує вчинок як порушення закону.
Ні кримінальний, ні адміністративний кодекси не вважають правопорушенням відеозйомку співробітника міліції, який виконує свої службові обов’язки, а отже громадяни не зобов’язані виконувати розпорядження міліціонера припинити таку зйомку – подібна вимога незаконна, як, скажемо, наказ правоохоронця заспівати для нього “Наша служба и опасна и трудна”.
Проте, іноді інспектори ДАІ намагаються обґрунтувати свої претензії посиланням на певні законодавчі акти. Розглянемо найбільш поширені доводи міліції і наведемо свої аргументи.
Довід міліціонера: проводити зйомку людини без її особистої згоди забороняє Конституція.
Що робити: зажадати від інспектора сформулювати цю статтю Конституції та назвати її номер. Якщо скаже, що не знає – показово здивуватися, що захисник права не знає Основного закону та повідомити, що стаття 34 Конституція, навпаки, дає можливість будь-якій людині збирати інформацію, в тому числі, і про міліцію.
Довід міліціонера: стаття 32 Конституції України вказує, що ніхто не може втручатися в особисте й сімейне життя людини та забороняє збір конфіденційної інформації про громадянина без його згоди.
Що робити: просимо інспектора не плутати особисте й сімейне життя з публічним виконанням своїх обов’язків – ми не вламуємося з відеокамерою до міліціонера додому.
Пояснити, що без згоди людини заборонено збір саме конфіденційної, тобто приватної інформації про неї, а стаття 21 закону “Про інформацію” підкреслює, що інформація про суб’єктів владних повноважень не може бути конфіденційною, а значить є відкритою.
Перебуваючи на службі міліціонер є не приватною особою, а виконавцем покладених на нього державою функцій по охороні громадського порядку і збір інформації про те, як він виконує ці функції, Конституція України не забороняє.
Довід міліціонера: відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, відео,- або аудіоплівку лише за її особистою згодою.
Що робити: просимо інспектора не пересмикувати і вказуємо на те, що стаття 307 чітко зазначає – отримання згоди особи на зйомку, якщо зйомка проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференції, мітингу або на інших заходах подібного характеру, допускається, але не є обов’язковою.
Таким чином прямої заборони на проведення зйомки міліціонера на вулиці Цивільний кодекс не містить.
Крім цього, співробітник міліції має право вимагати від громадянина припинити чинити ті чи інші дії виключно з посиланням на статті кримінального або адміністративного кодексу, які визнають такі дії правопорушенням.
Вимоги міліціонера з посиланням на нібито маюче місце порушення Цивільного кодексу України не підлягають негайному виконанню, а розглядаються у порядку цивільного судочинства – нехай міліціонер з даного приводу звертається до суду, який розбереться і встановить істину, а до рішення судового органу громадянин має повне право продовжувати відеозйомку.
Довід міліціонера: відомості про дислокацію нарядів ДАІ, їх службову документацію, порядок та методи роботи – це інформація з обмеженим доступом.
Що робити: просимо інспектора повідомити назву, номер та дату підписання документа, який обмежує доступ громадян до інформації про роботу ДАІ.
Після збентеженого мовчання міліціонера, вказуємо, що в його діях вбачаються окремі ознаки невиконання вимог законодавства (скажемо ПДР) і стаття 21 закону України “Про інформацію” вказує, що до інформації з обмеженим доступом не може відноситься інформація про факти порушення прав і свобод людини, а також інформація про незаконні дії органів державної влади, їх посадових та службових осіб.
Довід міліціонера: мене не попередили про проведення зйомки, а отже ця зйомка є прихованою, що заборонено законодавством. Відповідно до закону “Про оперативно-розшукову діяльність” цивільні особи не мають права негласно здійснювати фото, відео та аудіозаписи.
Що робити: звертаємо увагу інспектора, що зйомка проводиться за допомогою стандартної відеокамери, без використання спеціальних технічних засобів отримання інформації.
Розтлумачуємо, що жодний нормативно-правовий акт не зобов’язує громадянина перед включенням відеореєстратора чи відеокамери урочисто оголосити міліціонеру “Увага! Вас знімають”.
Крім цього, стаття 182 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за порушення недоторканності приватного життя і предметом скоєння злочину є збір саме конфіденційної інформації – даних про сім’ю, стан здоров’я, майнове положення, релігійні переваги, сексуальну орієнтацію.
Публічна сфера службової діяльності посадової особи під цю статтю не підпадає і не афішована зйомка міліціонера під час виконання ним своїх обов’язків злочином не визнається.
Пояснюємо, що проведення відеозйомки не являється порушенням закону “Про оперативно-розшукову діяльність”, оскільки громадяни знімають ті або інші події, у яких бере участь міліція, не для порушення кримінальної справи, а для привернення уваги суспільства до проблем у правоохоронній сфері.
Володимир Батчаєв, Асоціація українських моніторів дотримання прав людини (Асоціація УМДПЛ)