Ярмарок обіцянок-2012: яка різниця у програмах партій і чого їм це коштує
Виявилось, що передвиборчі програми партій багато в чому схожі.
Ставлення до власності, мови і зовнішньої політики – це чи не єдине, чим відрізняються програми партій, що вже почали боротьбу за електорат напередодні виборів до Верховної Ради, йдеться в сюжеті ТСН-Тижня.
“Передвиборчі програми – це фактично обов’язковий елемент електоральної гри. Ключове слово “гра”. Грають як політики, так і виборці. Те, що значну частину обіцянок не виконують – сприймають як нормальну ситуацію”, – каже політолог Володимир Фесенко.
Цього разу політичні сили підійшли до створення своїх програм з вогником у душі. Одні хочуть заборонити вигадану пропаганду гомосексуалізму, інші пропонують надати Києву статус духовної столиці православного світу. Є і ще не менш екзотичні обіцянки: поміняти державним коштом усім громадянам вікна на металопластикові, заборонити переривати рекламою телетрансляцію художніх фільмів та цікавих тематичних передач, знести високі паркани можновладців, забезпечивши вільний доступ усіх громадян до води та зелених зон. Хоча, можливо, майбутні слуги народу жартують.
Знайти відмінності
Однак якщо уважно вчитатись у передвиборчі обіцянки партій, можна помітити цікаву закономірність – економічні наміри ідеологічних ворогів виявляються ближчими, ніж у тих, хто називає себе політичними партнерами. Вартість передвиборчої кампанії для кожної з провідних політичних сил експерти оцінюють в 1,5-2 мільярди гривень. Тому “гра” ця тільки для серйозних гравців і дрібниць у ній немає.
Партія регіонів наголошує на стабільності влади і розвиток економіки, називаючи це своїми досягненнями. Традиційно акцент роблять на соціальній політиці. Безробіття, бідність, висока смертність, корупція, бюрократизм – спільні проблеми для всієї країни, тому програми різних партій нерідко перетинаються. “Наша задача – збільшити, будемо говорити, випуск сільськогосподарської продукції і на 100% у найближчі роки забезпечити населення продуктами харчування своїми власними”, – розповів заступник голови фракції Партії регіонів Володимир Рибак.
Схоже, у регіоналів сходяться думки із “Нашою Україною” Віктора Ющенка. Тільки тут це називають економічним націоналізмом. “Якщо по-простому, це коли ми купуємо в магазині яблука не аргентинського виробництва, а їмо те, що виробляє черкаський фермер, київський фермер, вінницький фермер”, – пояснює представния партії Ірина Ванникова. Дивна річ, але в Україні політичні антагоністи мають однакові економічні платформи. Наприклад, і комуністи, і націоналісти говорять про реприватизацію і про заборону продажу землі. Загалом великі політичні гравці в своїх програмах багато уваги приділяють економіці та соціалці. Кампанія обіцяє бути агресивною. В лозунгах більше емоцій, ніж змісту. А в діях – більше підкупу, ніж твердих принципів. Однак у цілому жодних принципових змін у “програмному забезпеченні” партій порівняно з попередніми виборами не відбулося.
Українцям набридла мішура
“Програма справжня – це те, заради чого партії йдуть на вибори. Якщо чесно, у них у всіх програми доволі схожі: особисте збагачення лідерів, корпоративні інтереси, боротьба за ресурси, які дає влада. Але ці програми ніхто ніколи не оприлюднює, зрозуміло в публічному просторі їх немає”, – зазначає політолог Сергій Гайдай.
На цих виборах 89 партій висувають своїх кандидатів і пропонують свої програми. Однак український виборець досі орієнтується лише на політичні міфи, передвиборчу рекламу та особистості партійних лідерів.
Українських же політиків взагалі не турбує, чи існує якась проблема насправді, головне, аби виборці вірили, що вона існує. Важливо, щоб у політиків не було надто помітних для електорату сумнівів у власній правоті. Втім, саме цей підхід може 28 жовтня зіграти з ними злий жарт.
“Майже 50%, які вже не хочуть голосувати за всю цю мішуру, яку їм впарюють сьогодні в рекламних кампаніях. Соціологія каже, що майже 50% українців не визначились, не хочуть йти на вибори і будуть голосувати проти всіх”, – зауважив Гайдай.
