Леся Дубенко: «Всіх захоплює запальна мелодія «Рапсодії»

[Total: 0    Average: 0/5]

Два роки тому народний інструментальний ансамбль «Рапсодія» вразив глядачів вишуканим концертом «Феєрверк бажань». І ось – нове побачення. Цього разу колектив прийняв до себе обласний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв. Одразу після закінчення дійства, ми зустрілися з керівником колективу Лесею ДУБЕНКО. Мета – дізнатися про те, що залишилося за лаштунками непересічного виступу «рапсодіянок».

– Що, Лесю Борисівно, ви відчуваєте по завершенні концерту? Чи виправдалися сподівання на успіх?

– Якщо коротко – так. Було багато переживань, тривалою підготовка, але, зрештою, результатом ми задоволені.

– Чи є відмінності між попереднім концертом, який, як відомо, відбувся два роки тому, і нинішнім?

– Минулого разу в обласному театрі «Бавка» було всього 220 глядачів, вони стояли і в проходах, сиділи на приставних стільчиках. Це важко порівняти з 700 посадковими місцями, які має зала облмуздрамтеатру. І все-таки й цього разу зібралася повна зала, у партері вільних місць практично не залишилося. Прийшли як знайомі, так і багато незнайомих мені людей, і все це закріплює мене в думці – зусилля не були марними.

– В чому вбачалася домінанта цього виступу перед глядачами?

– Для музиканта важливо, насамперед, щоб те, що він намагається донести зі сцени, звучало в досконалому професійному виконанні. Нас четверо, тож грати ансамблево складно. Хоча колективу уже шість років, але вихід на сцену – завжди відповідально. Тим більше, якщо це сцена обласного музично-драматичного театру.

Ансамбль “Рапсодія”

– Програму концерту урізноманітнювали ще деякі художні колективи…

– Так, це були «Шовкова косиця» з УжНУ, «Танцювальна корпорація друзів» з ПАДІЮНу, «Терне чаве» з міського будинку культури… Зокрема, «Косиця» втілила у рухах одну з виконуваних нами мелодій – «Український рок-н-рол». Цікавим було сценічне вирішення: дівчина, яка не вміє танцювати цей танок, починає повторювати рухи інших трьох дівчат. Зрештою, всіх захоплює запальна мелодія. А от хореографічний ансамбль Ужгородського коледжу культури та мистецтв виконав у нашому супроводі танцювальний номер «Галактика», в якому режисер відобразив сцени боротьби добра зі злом. Для танцівників були закуплені маски з ліхтариками на лобі, і їхні вогники загадково мерехтіли в темряві.

– Танці в роковому стилі під час скрипкової феєрії – це можливість для глядача перевести дух, змінити акценти в сприйнятті програми?

– Безумовно, і це мало місце, але не все так просто. Якщо не вистачить майстерності, то все може бути зіпосване. На щастя, у нашому випадку все було навпаки, і ми вдячні керівникам танцколективів за вдалі виступи їхніх вихованців. Дякуємо, зокрема, заслуженому працівникові культури України Іванові Пастеляку, Євгену Брижинському. Крім того, наша подяка – директорові Ужгородського коледжу культури та мистецтв Наталії Шетелі за те, що вона надала можливість учням її закладу виступити на нашій сцені.

– Цього разу, як і два роки тому, на сцену виходила Ваша донька Іванна…

– Так, тепер вона виконала англомовну пісню «My time».

– Ми підійшли до того, щоб ви назвали ім’я режисера концерту…

– Це – молодий майстер сценічних постановок Володимир Ладижець. Як режисер, здобув спеціальну освіту – закінчив Київський національний університет культури, є внуком відомого письменника і поета Володимира Ладижця, а водночас співвласником одного з ужгородських кабельних ТБ. Попри те, що режисер ще дуже молодий, набагато молодший за всіх нас, він таки відстоював власне бачення, послідовно вибудовував свою лінію в загальній канві концерту. Якщо вже він твердо переконаний, то вже наполягає до кінця на своєму. Доводилося йти йому на поступки.

– А хто є авторами виконуваних вами мелодій?

– Багато інструментовок для нас пише Володимир Короленко. Він – обдарований музикант, виконавець на різних інструментах. До речі, пан Володимир раніше робив оркестровки навіть для симфонічного оркестру. Один із улюблених нами його авторський творів – «Закарпаття» – написаний у вигляді в’язанки мелодій різних народів, які проживають у нашому краї.

– Чи були в програмі концерту нові твори?

– Так, до них належить, зокрема, «Раковецький кручений», який теж написав для нас Володимир Короленко. Цей танок надзвичайно популярний, потім, вищезгаданий рок-н-ролл, «Ніжність» С.Рахманінова.

– Тож Ви і порухалися в ритмі «Крученого»?

– Цього разу – ні. Надто швидкий темп, смичок ледь устигав за ним…

– Але ж у традиціях «Рапсодії» – рухатися на сцені…

– Від своїх добрих звичок ми не відмовляємося, хоча тепер були й певні особливості.

– Повинен визнати, сукні «рапсодіянкам» дуже пасують. Хто їх розробляв і шив?

– Ми вдалися до послуг ужгородської дизайнерки Мар’яни Попудник. І не помилилися в своїх сподіваннях. Вона знайшла до всіх чотирьох індивідуальний підхід, пошила костюм згідно з характером кожної учасниці колективу. Здається, костюми вигідно підкреслюють творче обличчя.

 

 

 

 

 

 

– Ви, Лесю Борисівно, очолюєте не лише «Рапсодію», а й керуєте Ужгородським районним будинком культури. Чим він живе, якими є його досягнення?

– Вони вимірюються досягненнями його колективів. У нас поряд із «Рапсодією» є ще чотири колективи з почесним званням народних. Це – ансамбль пісні і танцю «Дружба», керівник Арпад Іллар, вокальний ансамбль «Ужанка», керівник заслужений працівник культури України Павло Пинзеник, ансамбль народної пісні «Цинторія» під керуванням заслуженого працівника культури України Єлизавети Сівак, вокальний дует Тетяни і Сергія Раховських.  До речі, «Ужанка», «Дружба» і «Цинторія» – колективи з історією, бо першому через рік виповниться 45 років, а другому нещодавно минуло 25 і, відповідно, 22 роки.

– Скільки часу ви очолюєте будинок культури?

– Сім років. Завдячуючи цій роботі, познайомилася з багатьма керівниками різних галузей і рангів, з успішними підпрємцями, творчими людьми. Серед них є такі яскраві особистості як генеральний директор «Закарпаттяобленерго». Його правило «Не обіцяй того, чого не зможеш виконати» мені самій дуже імпонує. Як запевнив сам Василь Ілліч під час однієї з нашої з ним зустрічі, цим правилом він керується в депутатській діяльності в обласній раді. Він активно нам сприяв, і за це дуже йому вдячні. До речі, так само він діяв і під час багатьох інших свят, фестивалів, що відбувалися в Ужгородському районі та в обласному центрі. Причому не лише цьогоріч, а і в минулі роки. Допомагати розвитку культури – його життєва позиція. Хочу також подякувати начальнику управління культури Закарпатської ОДА Юрію Глебі за постійну підтримку ансамблю «Рапсодія» та Ужгородській райадміністрації в особі Руслана Чорнака за сприяння у підготовці до сольного концерту.

Василь БЕДЗІР, газета “НЕДІЛЯ”

nedilya.net

 

Comments are closed.