Екологічні проблеми Закарпаття нерідко породжує місцева влада

Екологічні проблеми, здебільшого спричинені хижацьким і егоїстичним ставленням людини до природних ресурсів і довкілля, дедалі частіше стають детонаторами різнопланових надзвичайних ситуацій: від масштабних техногенних катастроф – до громадянських заворушень. Нинішні катастрофічні повені у Європі і масові акції громадянського спротиву у Туреччині, поштовхом до яких послужив намір влади знищити сквер у центрі Стамбула – тому яскравий приклад.

Минулого тижня в Івано-Франківську відбулось засідання Національної екологічної ради України. Від Закарпаття були запрошені голова комісії з питань екологічної безпеки Громадської ради при Закарпатській ОДА Василь Лобко і автор цих рядків.

На Закарпатті в публічних виступах представників влади регіонального і місцевого рівнів часто можна почути зневажливі оцінки щодо активної позиції громадськості стосовно багатьох гострих екологічних проблем. Більше того, навіть на вкрай важливі звернення чи пропозиції з гострих екологічних проблем, направлені письмово й опубліковані у ЗМІ, як показує півторарічна практика діяльності Форуму екологічного порятунку Закарпаття, від обласної влади годі очікувати будь-якої від­повіді. Те саме стосується і низки комплексних екологічних громадських екс­пертиз уже в рамках комісій Громадської ради при Закарпатській ОДА, на які витрачається багато місяців висококваліфікованої роботи експертів різних галузей. Втім, позитивом є уже те, що ли­ше завдяки експертному підходу, ак­тив­ній громадянській позиції учасників Форуму екологічного порятунку Закарпаття та спів­праці із справді незалежними медіа громади регіону мали можли­вість отримувати правдиву, повну і фахову інформацію про виклики і за­гро­зи, плани і наміри, події і факти з жит­тя екологічно «гарячих» точок Закарпаття.

А кіль­кість таких екологічно проблемних територій на мапі Закарпаття, на жаль, з року в рік зростає. А де ж уповноважені реагувати на таку ситуацію екологічна ін­спекція і природоохоронна прокуратура? Що робитиме в цій ситуації новоутворений департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, що прийшов на зміну міні­стерській вертикалі?

Мужієво на Берегівщині і Косівська Поляна на Рахівщині стали символами реальних загроз забруднень територій токсичними важкими металами. Солотвино намагаються зробити жертвою «невстановлених» природних процесів, тоді як насправді – це результат некомпетентності і багаторічного нехтування елементарними правилами гірничого виробництва. Сотні, якщо не тисячі, малих і більших гірських річок і потічків, придорожні ліси і яри нині являють собою потворну мозаїку стихійних сміт­тєзвалищ. Хоча й «офіційні» сміттєзвалища нічим не кращі й не менш небезпечні, як показує приклад Буштина і десятків інших міст і сіл. Несанкціоноване і «санкціоноване» вирубування гірських лісів залишає все більше плям-лишаїв серед лісових масивів, сприя­ючи виникненню повеней та ерозії грунту на крутосхилах. В усіх водогонах області вода не є безпечною для питних потреб без кип’ятіння чи додаткової очистки, а її якість не відповідає медико-біологічним та гігієнічним нормативам (цей факт офіційно констатується обласною санепідемслужбою). Водоочисні споруди в містах області нагально потребують реконструкції і оновлення, а на сільських територіях їх взагалі немає. Уже є повідомлення про виснаження багатьох закарпатських родовищ мінеральних вод.

Та верхом цинічного нехтування будь-якими екологічними й іншими правами сільських громад та законами стало рішення сесії Закарпатської обласної ради про розташування 360 малих ГЕС на річках і потічках області. Як відомо, громадські активісти через суд домоглись його скасування саме з причин порушень обласною радою низки законів України.

Втім, привабливість дахованого бізнесу на «зеленому тарифі» малих ГЕС настільки велика, що проблема з обласного рівня прийняття ключових рішень давно перемістилась на районний рівень (Рахівщина, Великоберезнянщина, на черзі – Тячівщина і Міжгір­щина). Незважаючи на те, що рішення районних рад щодо малих ГЕС так само незаконні, як і згадуване рішення обласної ради. Чи реагують на такі незаконні рішення обласна і районні прокуратури – невідомо.

Зате екологічна громадсь­кість не збирається мовчати і йтиме двома шляхами. Перший – це проведення публічних круглих столів з владою і зацікавленим бізнесом. Щось подібне до «примушування» виконувати закони. Другий шлях – роз’яснювальна робота в громадах тих сіл, поблизу яких на гірські річки вже поклали око «інвестори» – забудовники малих ГЕС. У квітні 2013 року на мапі Форуму екологічного порятунку Закарпаття з’явилось село Чорноголова, жителі якого при мінімальних зусиллях Форуму, незважаючи на тиск районної влади, самі організували громадські слухання і одностайно проголосували проти будівництва вище їхнього села двох ГЕС. Феномен Чорноголови засвідчує, що жителі закарпатських сіл, отримавши виключно від екологічної громадськості правдиву інформацію про виникаючі загрози, ні за які обіцянки-цяцянки вже не продадуть власну річку і власне майбутнє. Тепер у фо­кусі уваги екологічної громадськості області село Богдан та ще ціла низка сіл Рахівщини, сільські ради і громади яких «інвестори» і ра­йонна влада вже у червні намагатимуться схилити до рі­шень, після яких будівництву малих ГЕС і знищенню річок у їхній верхній течії (про­ти чого категорично виступають науковці і експерти) можуть дати зелене світло.

Чим же все-таки визначальним і корисним для Закарпаття стало засідання в Івано-Франківську? По-перше, ми побачили зовсім інше ставлення обласної влади до участі і ролі громадськості у вирішенні екологічних проблем, включаючи проблему малих ГЕС та техногенну катастрофу у Калуші. Так на Івано-Франківщині близько року тривав оголошений владою мораторій на будь-які дії і рішення щодо ГЕС, а нині утворено координаційну раду саме із цієї проблематики, де влада, громадськість і бізнес спільно виробляють рекомендаційні рішення, які виносяться на громадські слухання. На Закарпатті не лише не оголошували мораторій і не створювали подібних координаційно-дорадчих органів, які б випереджали будь-які конфліктні си­ту­ації, а й навпаки – громадські слухання намагаються провести, коли владою уже прийняті стартові рішення і розроблена первинна проектна документація!

По-друге, Національна екологічна рада України після уважного вивчення і обговорення визнала вкрай важливою і актуальною для всіх західних областей розробку закарпатців «Критерії вибору місць для будівництва і заборони будів­ництва малих і міні-ГЕС на гірських річ­ках Карпат» (розробники О.Станкевич і О.Лукша) та рекомендувала її до впровадження у практику. Схвалена була і закарпатська практика проведення круглих столів громадськості, влади і бізнесу зі складних екологічних проблем, ініціаторами якої виступили комісії Громадської ради при Закарпатській ОДА.

По-третє, Національна екологічна рада України, більш детально ознайомившись із складною ситуацією в нашій області (включаючи і подібну до проблем Калуша Солотвинську проблему), прийняла попереднє рішення про проведення наступного виїзного засідання на Закарпатті.

Ми вже розпочали підготовку до цього заходу та пропонуємо відповідним владним структурам долучитись до вироблення його програми.

Олег Лукша, голова Комісії Громадської ради при Закарпатській ОДА