11 неповнолітніх закарпатців цього року отримали нових батьків зі США та Італії

На 44-х потенційних усиновлювачів у списку на усиновлення – 652 закарпатських дітей.

Але проблема в тому, що здебільшого взяти за рідних у сім’ю хочуть малюків віком до трьох років, а майже 93-м відсоткам тих, хто чекає на маму-тата, – від шести до 18-ти. Про це та окремі тенденції в такій делікатній сфері журналістам на брифінгу, присвяченому Дню усиновлення, розповідала начальник Служби у справах дітей Світлана Якімеліна.

Усиновленню підлягають лише 27% дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки

Чому можна порадіти – так це поступовому зменшенню кількості дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, яке спостерігається останні два роки. До 2011-го сумного статусу щорічно набували півтисячі й більше неповнолітніх, а торік, наприклад, лише 421. Протягом 9 місяців цього року – 293. «Наразі на обліку в області перебувають 2394 сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Це 0,8% від загальної кількості дитячого населення краю. Показник непоганий, враховуючи, що в середньому по Україні він становить 1,1%, – розповіла Світлана Якімеліна. – Але в списку для усиновлення перебувають тільки 652 юні закарпатці (з них 73 потрапили туди цьогоріч) – 27% від загальної кількості дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки. Адже над іншими опікунство могли оформити близькі родичі, або ж біологічним батькам, котрі не справлялися зі своїми обов’язками, суд дав час на виправлення помилок тощо».

Кількість бажаючих усиновити дитину зростає

Світлана Степанівна відзначила: кількість бажаючих усиновити дитину зростає. Наразі, за її словами, таких 44. Але чому взагалі існує черга, якщо в списку на усиновлення – аж 652 діток? «Річ у тому, що більшість із них мають від 6 до 18 років. Дошкільнят від 3 до 6-ти – 36, а малят віком до 3 років – усього десяток. Натомість 86 відсотків потенційних усиновлювачів хочуть взяти в сім’ю якраз дитинку віком до 5-ти років, а 42% з них – тільки до трьох. І при цьому треба врахувати, що з тих крихіток, котрі є в списку, частина мають проблеми зі здоров’ям, деякі – ромської національності, іноді це малята з багатодітних сімей: розривати родинні зв’язки небажано, а взяти на себе відповідальність відразу за кількох неповнолітніх мало хто наважується. Та все ж попри це вже цього року при усиновленні нам удалося зберегти родинні стосунки 18 дітям із 8 сімей», – пояснює начальник Служби у справах дітей.

Нові родини цьогоріч знайшли 46 діток, із них 11 – за рубежем

Загалом у 2013-му нових тата-маму знайшли 46 маленьких закарпатців, причому троє з них до цього проживали в дитбудинку для розумово-відсталих дітей. 35 малят усиновили громадяни України, вони, до речі, у 85% випадків беруть у сім’ї діток до 5 років – як і хотіли. Іноземці таких усиновлювати не мають права, хіба що йдеться про збереження родинних стосунків. 11 неповнолітніх у 2013-му отримали нових батьків зі США та Італії. Раніше коло іноземних усиновлювачів було ширшим – крім вищезгаданих країн, наших діток традиційно прагнули виховувати жителі Іспанії, Великобританії, Ізраїлю. «Та на виконання завдань Президента працюємо над тим, щоб сиріток у свої родини брали саме громадяни України», – наголосила Світлана Якімеліна.
Хто ж виступає в ролі усиновлювачів? Переважно це бездітні подружні пари віком від 30 до 40. Хоча останнім часом намічається тенденція, що й сім’ї з дітьми готові брати їм прийомних братиків-сестричок. Самотнім громадянам України закон теж дозволяє усиновлювати – буквально в вересні цим скористався одинокий батько. Правда, в таких випадках претендента перевіряють особливо прискіпливо, адже вважається, що жінці легше в побутовому плані обходитися з дитиною, ніж чоловікові. А от неодруженим іноземцям або тим, що перебувають в одностатевому шлюбі, усиновлювати в нас зась.

На Закарпатті вперше виділили гроші на житло для дорослих сиріт

Отже, з огляду на все вищесказане, далеко не всім дітям-сиротам та позбавленим батьківської опіки щастить бути всиновленими. Але в них є ще один варіант, кращий за інтернати, – дитячі будинки сімейного типу. «Наразі 361 дитина виховується в 76 таких закладах. Два з них відкрили в 2013-му, можливо, запрацює ще один. Загалом 15% неповнолітніх, що перебувають у нас на обліку, охоплені ними, і цей показник вищий за середньоукраїнський. Умови проживання в ДБСТ достойні, та й до батьків-вихователів вимоги високі. Ми не женемося за показниками й дуже прискіпливо аналізуємо всі характеристики претендентів на створення дитячих будинків сімейного типу», – коментує Світлана Якімеліна.
Отже, усиновлені чи ні, діти-сироти та позбавлені батьківської опіки в нас надійно захищені державою до 18 років. «А після?» – поцікавилися журналісти. З цим якраз важче, зізналася Світлана Степанівна, особливо якщо повнолітні сироти не мають ніяких родичів. «Навіть отримуючи стипендію в 2 тисячі гривень, вони не вміють розумно розподілити гроші, не мають навичок самообслуговування. Адже в інтернаті виростають на всьому готовому, що формує споживацьку психологію. Виправленню цих помилок слід приділяти більше уваги. А тут ще, вийшовши зі стін інтернату, наші підопічні стикаються з проблемами працевлаштування, відсутності житла. Спасибі громадським і благодійним організаціям, які допомагають їх вирішувати. Але й нам цього року вдалося вперше переконати обласних депутатів виділити з бюджету гроші на придбання житла для дорослих сиріт. Поки кошти на це отримали 5 адміністративних одиниць, а згодом, може, розроблять і відповідну програму», – сподівається очільниця Служби у справах дітей.

Мирослава Галас, “Закарпатська правда”