5 листопада Церква святкує пам’ять святого апостола Якова, брата Господнього
Апостол Яків, брат Господній син праведного Йосипа Обручника.
З дитячих років Яків був назореєм, тобто людиною, особливо присвяченою Богові. Назореї давали обітницю дотримання безшлюбності, утримання від вина, не їли м’ясної їжі, не стригли волосся. Обітниця назорейства означала життя чисте й святе, яке колись було заповідано Господом всьому Ізраїлю. Коли Спаситель почав навчати народ про Царство Боже, святий Яків увірував у Христа і став Його апостолом.
За богоугодне життя його обрали першим єпископом Єрусалимської Церкви. Святий Яків головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі і його слово було вирішальним. За тридцять років єпископства апостол навернув багатьох юдеїв до християнства.
Незадоволені цим книжники і фарисеї задумали вбити святого Якова. Звівши святителя на дах храму, вони наказали, щоб він відрікся від Спасителя світу. Але святий апостол почав голосно свідчити, що Христос є Істинний Месія. Тоді юдеї зіштовхнули праведника вниз. Святий помер не відразу, але, зібравши останні сили, молився Господу за своїх ворогів, які в цей час добивали його камінням. Мученицька кончина святителя Якова сталася близько 63 року.
Святий апостол Яків написав Божественну літургію, яка лягла в основу літургій, складених святителями Василієм Великим і Іоанном Златоустом. Церква зберегла Послання апостола, яке під його ім’ям включено до книги Священного Писання Нового Завіту.
У 1853 році Олександрійський Патріарх Ієрофей надіслав у Москву частинку мощей святого апостола Якова.
