Підсумкова атестація: перевірка рівня знань чи виманювання грошей?
Звичайно, на тлі зовнішнього незалежного оцінювання знань після 11 класу, державна підсумкова атестація випускників молодшої та середньої ланки здається другорядною.
Та все ж, чи потрібно екзаменувати саме отак тисячі школярів, заробляючи таким чином мільйони гривень?
Шкільний «рекет»
Здається, часи міністра освіти і науки Дмитра Табачника канули в лету. Та, виявляється, ні… Бо запропоновані ним тести для учнів 4-х та 9-х класів досі не втратили актуальності. Справа навіть не в тому, що батькам доводиться витрачати важко зароблені кошти на нікому не потрібні збірники з пробниками, а в тому, скільки сил, часу та нервів витратить дитина, щоб підготуватися до іспитів, які насправді є не чим іншим, як методом самозбагачення представників попередньої влади. А результати випробувань, до речі, можуть суттєво вплинути на підсумкову річну оцінку школяра, який може просто розгубитися і зіпсувати тест. Стосується це, у першу чергу, учнів молодшої ланки, які психологічно не готові до подібних ноу-хау. Але, крім цього всього, високі державні мужі забувають про величезну освітянську ланку педагогів, директорів навчальних закладів, представників управлінь освіти, які теж далеко не в захваті від ДПА. Та найбільше це стосується класоводів. Скільки неоплачуваних годин вони викладаючись на всі сто, доносять дітям, як саме потрібно заповняти тести. У майбутньому, звісно, здобутий досвід їм не пригодиться… Але як про це сказати учням? До того ж, ніхто не враховує, скільки коштів витрачає вчитель на різноманітні ксерокопії минулорічних зразків державної підсумкової атестації, щоб донести вихованцям, яким чином слід звітувати рівнем наукової підготовки. До речі, педагогу і без ДПА відомо, на яку оцінку знає шкільну дисципліну кожен із підопічних. Отже, існуюча технологія оцінювання знань є не просто недосконалою, а абсолютно недоцільною!
Скільки коштує ДПА?
Спробуємо підрахувати, скільки ж коштів потрапляє до чиєїсь кишені від величезного загону тих татусів та матусь, чиї діти приречені на складання ДПА. Отже, школярі екзаменуються із трьох предметів: у четвертому класі це – українська мова, читання та математика, у дев’ятому – українська мова, історія України (або математика) та предмет на вибір учня.
Ціна зошита з одного предмету – 25 гривень, збірника з відповідями – 40 гривень. Отже, виконуємо просту арифметичну дію – додавання: 25+40=65 гривень. А тепер помножимо отриману суму на три (за кількістю дисциплін). Виходить, що кожен із батьків на ДПА однієї дитини витрачає 195 гривень (без врахування вартості занять у репетиторів). Тепер у розрізі, скажімо, невеличкого закарпатського Хуста, у якому навчається 418 учнів 4 класу та 420 дев’ятикласників, маємо вже суму 163 410 гривень. У межах Закарпаття ця сума збільшиться, як мінімум, у 12 разів, а якщо рахувати, скільки всього грошей можна заробити на всіх українських школярах, то голова йде обертом… За приблизними підрахунками, вартість тільки самих збірників із завданнями складає більше, ніж 50 млн. гривень. Навіть якщо половина цих коштів – навар реалізаторів, то все одно сума виходить чимала! А де ж тоді безкоштовна освіта?
Цікаво, чому у Міністерстві не беруть до уваги той факт, що педагогам би теж слід якось оплатити перевірку результатів тестів, працівникам відділів освіти, які керують процесом, нарахувати преміальні. Тож… заради кого чи чого проводиться нікому не потрібне «екзаменаційне» дійство? Невже не досить експериментувати над освітньою галуззю?
Напрошується логічний висновок, що вся ця так звана перевірка знань є всього-навсього бізнесовим чи освітньо-політичним проектом, така собі планована акція відмивання коштів простих громадян. Школярі від складання ДПА точно розумнішими не стануть!!!
Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ”