Нещадна вирубка лісів продовжується!

[Total: 0    Average: 0/5]

0000Ліс – дар природи чи об’єкт розкрадання для закарпатців?

Не кожен регіон України настільки багатий на дари природи, як Срібна Земля. Закарпаття оточене високими горами, зеленими лісами, чистими потічками, мінеральною водою та іншими благами. На жаль, цінувати те, що маємо, вміємо не всі, та й ласих на карпатську деревину багато не тільки серед своїх, корінних мешканців… але й серед столичних високопосадовців…

Ліс рубають – тріски летять

Незаконні вирубки та експорт деревини в країни Європи – проблема не нова, але, на жаль, завжди актуальна. Через відсутність державної лісової політики щодо деревини й виробів із неї економіка лісового сектору перебуває в ситуації, близькій до кризової, хоча в той же час псевдопідприємства лісозаготівельної галузі багатіють і наживаються на природних ресурсах. Скажімо, у 2013 році Хустською міжрайонною прокуратурою було виявлено порушень на суму 120 тис. гривень. Торік підпільних вирубок було ще більше, а зараз, коли суттєво зросла вартість газу і значний відсоток краян вирішив перейти з блакитного палива на дрова, взагалі кількість охочих поживитись за рахунок лісонасаджень збільшилась у рази.

Скажімо, мешканці сіл Іза, Нанково, Нижнє Селище, що на Хустщині, постійно нарікають на масове нищення Карпат і вирубування дерев цінних порід. Та й у самому місті над Тисою, в районі урочища Городилово, місцеве населення б’є на сполох – вандали розбивають дороги трелювальною технікою, валять здорові дерева і вантажівками чи не щодня вивозять ділову деревину, через це пересихають водяні артерії і колодязі краян міліють, під загрозою зсувів опиняються домівки тих, хто живе біля лісу.

– Деревину звідси вивозять переважно коли стемніє, але часом навіть по кілька КамАЗів упродовж доби, – каже 76-річна пані Ірина, яка мешкає майже під самою лісосікою. – Крім того, нас усіляко залякують, аби ми мовчали і не звертались до відповідних органів. Хоча позаторік два священики з Городилівського монастиря навіть судилися з лісником і виграли резонансну справу. Після того протягом певного часу звуку бензопил ми не чули…

На жаль, до міліції закарпатці звертаються дуже рідко, чи то менталітет у «нашого брата» такий, чи то справді браконьєри вміють залякати людей так, що вони бояться відкрити рота там, де треба… А ліс, тим часом, рубають… аж тріски летять…

Ані меблів, ані сировини

Проте закарпатці – люди винахідливі, які… крадуть не тільки деревину «на корені», але й ту, що вже доходить до лісопереробних підприємств. Звичайно, в кризових умовах за мізерну зарплатню виживати важко, але існують і більш законні шляхи заробітку, ніж привласнення чужого (нехай і державного) майна.
Скажімо, 32-річний березівчанин у грудні минулого року поцупив із верхнього складу Горінчівського лісництва, філії «Хустського ЛАГ» 5,87 кубометрів деревини. Дошки смереки молодик хотів продати знайомому. «Легку здобич» за допомогою трактора перевіз на стару ферму в рідному селі. До лісництва ж пробрався вільно, без зломів та спилювання замків. Дивно, що охорона його не помітила. Слід зазначити, що ніде не працюючий чоловік заподіяв підприємству шкоду на суму 1840 гривень. Коли ж таємне стало явним і у гості до «дерев’яного лобіста» навідались правоохоронці, у скоєному мешканець Хустщини зізнався, тому суд, обираючи вид покарання, призначив йому адмінстягнення у вигляді штрафу та обмежився попередженням.
Утім випадки подібних неправомірних дій далеко не поодинокі. Нерідко втягненими до сумнівних оборудок із деревиною є як працівники підприємств лісової та лісоперереробної галузі, так і посадовці.
Зараз, коли від централізованого газопостачання відмовляються не тільки мешканці сіл, але й містяни, власники гужового транспорту активно розвозять у різні куточки області дрова. Тільки де вони їх беруть? Звісно ж, або запасаються деревиною самі, або перекуповують від тих, хто займається незаконною вирубкою чи підпільно цупить хлисти з виробничих підрозділів лісозаготівельних підприємств. Звичайно, громадські активісти намагаються боротися з крадіями дарів природи, однак наводити лад у галузі лісового господарства, у першу чергу, повинна держава. Та, на жаль, сьогоднішнім політикам не вистачає далекоглядності. Адже, з одного боку, даючи дозвіл на вирубку, вони підписують смертельний вирок не просто деревам, а цілому екологічному комплексу, прирікаючи горян на паводки, засухи, ерозії ґрунтів, різні природні лиха… а з іншого – самі підштовхують «простих смертних» до розкрадання безцінного скарбу – деревини.

Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ”

Comments are closed.