2 вересня Церква вшановує пам’ять пророка Самуїла
Пророк Самуїл був п’ятнадцятий і останній суддя Ізраїльський, що жив за 1146 років до Різдва Христового.
Він походив від коліна Левія, був сином Елкани з Раматаїм-Цофіму, з гори Єфремової. Народився випроханим у Господа молитвами своєї матері Анни (тому й одержав ім’я Самуїл, що означає «той, кого випрохали») і ще до народження був присвячений Богу.
Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, мати пішла з ним до Силому, і по обітниці віддала його до скинії (давньоєврейський храм) на піклування первосвященика Ілія, який у той самий час був і суддею над народом Ізраїльським. Пророк зростав у страху Божому, і вже в 12 років йому було одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященика Ілія за те, що він не вгамовує своїх нечестивих синів.
Пророцтво збулося, коли філістимляни, вбивши 30 000 ізраїльтян (серед них були і сини первосвященика Офни та Пінхас), здобули перемогу і взяли Ковчег Божий. Почувши про це, первосвященик Ілій упав зі стільця навзнак при брамі і, зламавши хребет, помер. Дружина Финеєса, до якої слух про подію дійшов у той час, коли народжувався немовля, померла зі словами: «Відійшла слава від Ізраїля, так як узятий Ковчег Божий».
Після смерті Ілія Самуїл став суддею народу Ізраїльського. При ньому Ковчег Божий був повернутий з полону самими филистимлянами, а після звернення ізраїльтян до Бога вони повернули собі і всі міста, які взяли филистимляни. Постарівши, пророк Самуїл поставив своїх синів – Йоіля і Авію – суддями над Ізраїлем, але вони не успадковували чесності та правосуддя батька, так як були корисливі.
Тоді старійшини Ізраїлю, бажаючи, щоб народ Божий був «як усі люди», зажадали в пророка Самуїла поставити їм царя. Пророк Самуїл побачив у цьому глибоке падіння народу, яким до того часу керував Сам Бог, сповіщаючи волю через святих обранців. Залишаючи посаду судді, пророк Самуїл запитував народ, чи не скривдив він кого в продовження свого правління, але ніхто не знайшов за ним нічого поганого.
Після викриття першого царя Саула в непослусі Богові, пророк Самуїл помазав на царство святого Давида, який знаходив у нього притулок, рятуючись від переслідувань царя Саула. Пророк Самуїл помер, досягнувши глибокої старості.
У 406 році мощі пророка Самуїла були перенесені з Юдеї в Константинополь.