День Святого Духа: «Приидите, вернии, Духа Святаго прославим сошествие…»
У понеділок після свята П’ятидесятниці Православна Церква особливо вшановує третю іпостась Святої Трійці – Духа Святого.
«Треба ж – у таку рань і вже такі п’яні» – почули апостоли в день П’ятидесятниці від єрусалимського натовпу. В той день вони справді вели себе дивно. Наче забувши рідну арамейську мову, вони видавали якісь дивні звуки, що можна було б прийняти за чужинські мови, але всім у Єрусалимі було відомо, що учні Ісуса дуже далекі від книжності і вченості.
В їхніх очах і жестах, словах і інтонаціях чулася незвичайна сила і рішучість (а в Єрусалимі всі пам’ятали, що саме цих якостей і не проявили супутники Ісуса в ніч Його арешту).
На їхніх обличчях була така нестримна веселість (але жителі святого Граду добре пам’ятали цих людей розгубленими і ридаючими – ще й двох місяців не минуло, як убили їх вчителя, а разом із Ним – усі їхні сподівання). І зовсім не в’язалася ця їхня раптова радість з тими скорботними спогадами… Ні, звичайно, так вплинути на цих, загалом, цілком благочестивих і стриманих людей могла тільки надмірна старанність в заливанні вином свого горя…
Але, як нерідко буває, навчена життєвим досвідом юрба виявилася неправа. Вино будь-якої якості і кількості не може проникнути в ту глибину людського серця, звідки виходила апостольська радість у день П’ятидесятниці. Людина, створена Духом Творця за образом Творця, – незбагненна і складна.
У десятий день після Вознесіння Господа Ісуса Христа, в день іудейського свята перших жнив, коли учні, і з ними Діва Марія, знаходилися в Сіонській світлиці, раптом почувся сильний шум, як під час бурі. У повітрі з’явилися яскраві тріпочучі язики вогню. Це був вогонь однієї природи з тим благодатним вогнем, який щорічно сходить у Єрусалимі на Великдень, він горів, не обпалюючи. Носячись над головами апостолів, язики вогню опустилися на них і зупинилися.
Тут же, разом із зовнішнім явищем відбулося і внутрішнє, в душах: “наповнилися всі Духа Святого”, – і Богоматір, і апостоли відчули в ту мить незвичайну силу, що діє в них. Всі заговорили мовами, яких не знали раніше.
Омиті, щедро обдаровані Єдиним Духом, відчуваючи, що це – тільки частина отриманих ними подарунків від Господа, вони тримали один одного за руки, утворюючи нову сяючу світлу Церкву, де незримо був присутній Сам Бог, діючи в їх душах. Возлюблені діти Господні, з’єднані з Ним Святим Духом, вони вийшли зі стін Сіонської світлиці, щоб безстрашно проповідувати Христове вчення про любов.
Так, у явленні Святого Духа, що вийшов від Бога-Отця по обіцянці Бога-Сина, розкрилося таїнство єдності Святої Трійці.
Після Свого Вознесіння Господь, як і обіцяв, умолив Бога Отця послати на землю Святого Духа. Відтоді Дух Святий допомагає кожній віруючій людині відшукати дорогу до Спасіння у Вічності. Він сприяє нам боротися з гріхом, очищує розум від бруду, подаючи добрі думки.
Преподобний Серафим Саровський казав, що сенс життя людини полягає в постійному збиранні (стяжанні) Святого Божого Духа. Отже, коли ми живемо по совісті, маємо тверду віру та щиру молитву, Святий Дух наповнює нас і допомагає жити в згоді з правдою Божою. Коли ж, навпаки, людина вершить зло та при цьому навіть не відчуває потреби в духовному очищенні, Дух Святий залишає її душу, і така людина поступово перестає відрізнятися від тварин.
Згадаємо сьогодні останню бесіду Господа з учнями, коли після Таємної Вечері Він розповів їм про майбутнє сходження Духа Святого такими словами:
— Істинно кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – тому, що не вірують в Мене. За правду – тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. А за суд, бо князя світу цього осуджено. Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. Усе, що має Отець, – Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам (Ін. 16, 7-15).
Дух Святий зійшов на учнів Господа у вигляді полум’яних язиків. Цієї Сили, цього Вогню просимо ми, беручись до будь-якої справи, звертаючись до Господа з молитвою «Царю Небесний». Цю молитву не прийнято читати в усі дні Святої П’ятидесятниці, від Великодня до Трійці. Напевне, і для того, щоб ми, трошки відвикнувши і скучивши за нею, в День Трійці з новою силою пережили глибину і піднесеність укладених в ній прохань. Є у нас і чіткі вказівки Писання на те, як пізнається в нас Його дія: “А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, спокій, стриманість” (Гал.5.22). Церква навчає нас і способам стяжати цей Дух. Шлях до Нього – молитва, піст, читання Святого Письма і святих отців, добрі справи, що здійснюються в ім’я Христа… А найбільше, множенню в нас благодаті Святого Духа служать Таїнства Церкви, особливо те, найвище, якого тільки може сподобитися людина на землі: Причастя Тіла і Крові Господа Ісуса Христа.
Кожен день, кожну мить нашого життя ми можемо або зростати в Дусі, або втрачати Його; або запалювати, або гасити палаючий у нас вогонь Любові Божої. “Серце чисте созижди мне, Боже, и дух прав обнови во утробе моей”, – словами 50-го псалма молимося ми щоранку. «Не отвержи мене от лица твоего и Духа твоего святаго не отими от мене…».
Ігумен Герман (Кулакевич), за матеріалами з відкритих джерел
