Експерименти над дітьми. Лабораторія під назвою школа
До більш «геніальної» ідеї, напевно, у МОН навіть додуматися не могли. Справа в тому, що нещодавно Міністром освіти і науки Лілією Гриневич підписано листа, згідно з яким визначено нову структуру навчального року, який завершиться у 2017 році… 1 липня
Освітні ляпи не минають безслідно
Спочатку впровадження системи державної підсумкової атестації для четвертокласників, від якої у малечі починаються нервові зриви, відтак – пропагування доцільності 12-річної системи навчання, далі – створення базових шкіл… Список ноу-хау у галузі шкільної освіти можна продовжувати ще довго. Утім страждають від нововведень не працівники чиновницьких кабінетів, а найдорожчих – діти. Учителі коментувати ситуацію не хочуть, бояться, що їм дістанеться від керівництва шкіл, а ті, у свою чергу, що отримають догану від начальників управлінь… от і виходить замкнене коло. Однак саме педагоги, люди освічені, теоретично мали б постати першими проти досліджень над учнями. Принаймні, завжди позитивні зрушення починалися саме з представників інтелігенції. Тож чому нині величезний загін освітян є настільки заляканим, що не сміє протестувати проти урядового механізму? Окремі сіячі розумного, доброго і вічного усе ж, просячи не називати їхніх справжніх імен і прізвищ, запевняють, що їм і самим набридло зневажливе ставлення держави до колись престижної професії.
– Нас вважають за стадо баранів, яке має мовчки виконувати накази. Виявляти індивідуальність – значить наражатися на немилість дирекції. Говорити зайве не можна ні батькам, ні учням. Потрібно сприймати всі зміни як належне, ба… навіть радіти їм. Перед тим, як запроваджувати чергове випробування для дітей, із нами, практиками, теоретики ніколи не радяться, створюючи програми, відірвані від реальності. Без додаткових занять старшокласники просто не можуть скласти ЗНО… і не тому, що вчителі їх слабо вчать, а просто викласти весь потрібний матеріал, вклавшись у виділені години практично нереально, – запевняє вчителька з Хуста.
Враховуючи інтенсивність запровадження новацій, можна впевнено сказати, що незабаром ми можемо втратити ціле покоління сьогоднішніх школярів, яким набридло виконувати роль лабораторних кроликів і у яких через перенавантаження зовсім зникає бажання вчитися.
Хочуть як краще? Виходить же як завжди!
Хоча зміни ще й не відбулися, однак громадськість, зокрема, батьки, вже починають боротися проти них.
– Якщо у школах усім начхати на долю учнів, то нам, батькам, болить майбутнє власних дітей. Уже у травні ніхто нормально не сприймає інформацію, організм учнів виснажений, малеча прагне відпочинку. Тож як учні зможуть всидіти за партами ще один додатковий місяць. У червні завжди були канікули, діти до цього звикли. У спеку їм буде точно не до підручників і домашніх завдань, – каже мама шестикласника Лариса Ковач із міста над Тисою.
– Ми збиратимемо підписи, підключатимемо активістів, знаходитимемо однодумців і з інших закарпатських міст, і з інших регіонів України. Не маємо права допустити продовження навчального року. Від наших же дітей крадуть дитинство! – зауважує батько другокласника Тиберій Орос.
Як не дивно, але є й такі, хто ідею Міністерства освіти і науки сприймає схвально.
– У радянський час протягом цілого червня діти знаходилися у школах – збирали металобрухт, макулатуру, проходили практику, працювали в колгоспах. І з нас же виросли хороші спеціалісти. А що заважатиме реалізувати потенціал сучасним учням? Хіба що лінь. Адже цікавіше годинами сидіти в Інтернеті, ніж із книгою в руках, – наголошує хустянин Олексій Шимон.
Слід зазначити, що ініціатива Лілії Гриневич полягає не лише в тому, що навчальний рік має тривати десять місяців. Є у проекті й позитивні нюанси. Скажімо, передбачено, що тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів без врахування карантинів та інших непередбачуваних ситуацій і те, що відпрацювання пропущених занять не допускається по суботах, оскільки це може призвести до перевищення тижневого гранично допустимого навантаження на учнів. І все ж… як би там не було, а в червні діти повинні відпочивати…
А як у інших?
Найбільше впродовж року мають можливість відпочивати англійські школярі. Навчальний рік у Великобританії триває дев’ять місяців. Він ділиться на триместри й починається у вересні, а закінчується в останній тиждень травня. Проте учні мають ще й два тижні різдвяних та три тижні пасхальних канікул. У середині триместрів теж передбачена тижнева перерва.
У Німеччині єдиної системи освіти немає. У кожній федеральній землі – свої правила. Скажімо, якщо в Гессені діти відпочивають із 23 червня по 1 серпня, то у Бремені – із 10 липня по 20 серпня. Однак середня протяжність канікул – шість тижнів, хоча протягом року учні мають ще й різдвяний, зимовий, великодній відпочинок і короткі канікули на Трійцю.
У Чехії протяжність великих канікул два місяці, саме як і пропонує українське МОН. Майже така ж система освіти у Польщі та у Франції. В Угорщині навчальний процес стартує на початку вересня і завершується у середині червня. Навчання п’ятиденне. До речі, до четвертого класу оцінки учням не виставляються.
В Америці навчальний рік починається в кінці серпня або на початку вересня і закінчується в червні. Правда, серед навчального року діти відпочивають іще й у листопаді (на День подяки), у грудні (на Різдво) і в квітні (на Великдень).
Найкоротшими є канікули у японців – не довше трьох тижнів влітку і двох – взимку… без жодних карантинів та святкових днів. У Австралії ж літніх канікул немає взагалі. Зате шість тижнів учні відпочивають взимку.