В Ужгороді ходили по розпеченому вугіллю. ФОТО. ВІДЕО
В Ужгороді є чимало активістів, які пропагують здоровий спосіб життя і власним прикладом показують, як звільнитись від недуг та змінити життя на краще. Оздоровчих методик наразі такожє чимало і контакт із силами природи – одна із них. Тож і мешканці мікрорайону «Кірпічка» спробували себе у ролі підкорювачів вогню. Босоніж вони топталися розпеченим вугіллям. Провідником видовищного дійства став Михайло Темнов. З його слів, головним у вуглеходінні є побороти власні переживання і фобії.
-Не варто боятися, – каже zakarpatpost.net пан Михайло. – Треба тільки дотримуватись елементарних правил безпеки. По-перше, вогонь потрібно розводити із деревини м’яких порід, скажімо, з вільхи чи берези. По-друге, «вогняною» доріжкою слід крокувати ритмічно, не зупинятися. По-третє, не можна дивитися вниз, погляд має бути скерований тільки вперед. Це, звичайно, психологічний фактор, аби не налякатися, побачивши під ногами вугілля. Проте після процедури у найближчі кілька годин контакту з водою не повинно бути.
Слід зазначити, що першим у Закарпатті запровадив методику Богдан Дикий. Нині у нього чимало послідовників та учнів у різних куточках області.
Цікаво, що сам процес «водіння хороводу» розпеченим жаринами доволі незвичний. Вуглеходці розводять два багаття – одне для отримання деревного вугілля, друге – для того, аби довкола нього кружляти у медитативному танці, виконувати фізичні вправи, пританцьовувати. Все це має відбуватися після заходу сонця. Відтак любителі екстриму рухаються по колу і, аби налаштувати психіку на сміливі неординарні вчинки, повторюють фразу: «Я сильний духом!». Лише після цього вони проходять кількаметровою доріжкою, вистеленою вуглинами, не відчуваючи фізичного болю.
«Вогняну купіль» самі вуглеходці не розцінюють як щось надзвичайне, дійство є для них т оптання жаринами є лише одним із кроків до самопізнання.
