FESTUM OMNIUM SANCTORUM
День Всіх Святих, є днем вшанування пам’яті тих, хто вже тішиться небесною славою.
Урочистість Всіх Святих – «це день, коли Церква вшановує всіх, хто вже ввійшов до небесної слави, а вірним, подорожуючим на землі, вказує шлях який їхніх старших братів привів до неба.
Вона також пригадує нам істину про наше єднання зі Святими, що оточують нас своєю опікою». (Римський Месал, с. 966). З наведеного вище тексту ясно, що день Всіх Святих, є днем вшанування пам’яті тих, хто вже тішиться небесною славою, і прикладом того, як ми повинні прагнути до святості і оглядання Бога у вічному житті.
Після урочистості Всіх Святих, 2 листопада, ми відзначаємо Спомин Всіх Померлих Вірних. Урочисто відсвяткувавши тріумф вірних, які вже вступили на небо, Церква наступного дня споминає всіх тих, хто ще покутує в чистилищі за свої гріхи. Для того, щоб прийти їм на допомогу, заносить до Господа свої молитви і отримані відпусти, і, перш за все, жертву Христа, яка присутня у Святій Месі.
У перші століття Церкви, християни не поклонялися будь-якій людині через страх здійснення ідолопоклонства. Початки листопадових свят датуються IV століттям. Ранні християни, які вірять, що смерть і мучеництво в ім’я Ісуса Христа автоматично запевняє місце серед святих, встановили свято всіх мучеників, який став основним фундаментом для урочистості Всіх Святих. Спочатку свято відзначалося в травні до того часу, коли папа Григорій III в 731 р. не перемістив його на 1 листопада, а в 837 р. Папа Григорій IV видав наказ, щоб 1 листопада був днем, присвячений пам’яті Всіх Святих Католицької Церкви. На прохання імператора Людовика Благочестивого це свято поширилось по всій Церкви.
Урочистість Всіх Святих показує на святих і мучеників як взірець для наслідування на шляху до поєднання з Богом, Який є любов’ю, світлом і красою. Насправді, ця урочистість не відноситься до смерті, а навпаки до життя; і є заповіддю до нового життя в вічності з Ісусом в славі Його Царства.
«Радіймо всі в Господі, святкуючи урочистість на честь Всіх Святих. Їхнім святом радіють ангели і прославляють Сина Божого». (Римський Месал, с. 966).
о. Юрій Гал, Ужгород