Тема для закарпатського прокурора: Чому за тяжкий злочин винуватцеві не оголошують підозру
На початку нашої публікації хотілося б повернутися до деякої статистики.
Як розповіло керівництво Ужгородського відділу поліції під час проведення «круглого» столу із журналістами, за законом Савченко із місць позбавлення волі вийшло на волю чимало ув’язнених.
Так лише у місто над Ужем прибуло 52 чоловік, які відбували покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Звісно, сподіватися, що достроково звільнені особи стануть жити чесно, у багатьох викликає лише іронічну посмішку. Тим більше, як стверджують працівники кримінальної поліції, чимало із гостей із «зони» вже потрапили у сильця правоохоронців за скоєння нових злочинів.
Житель обласного центру мікрорайону Радванка 46-річний Шоні також відбував покарання у місцях ув’язнення, маючи в своєму активі грабежі та крадіжки. Та жити за людськими нормами, як з’ясувалося, цьому чоловікові виявилося не до вподоби. І Шоні наприкінці вересня скоїв тяжкий злочин – зґвалтування.
З етичних міркувань ім’я потерпілої змінено.
– Я пішла у тубдиспансер провідати свою подругу. – розповідає потерпіла Ольга. Саме святкувала день народження, тому принесла з собою гостину, й там, у палаті трохи відзначили. Там був і ром Шоні, який приєднався до нас і теж перехилив чарку. Його я вже знаю близько року. Коли звечоріло, то вирішила повертатися додому і стала йти на центральну дорогу, а Шоні йшов позаду мене. Дорогою зустріла знайомого Василя, якого також пригостила. До нас підійшов Шоні, тож почастувала і його.
Відтак Шоні запропонував: для чого будеш ловити таксі, у мене в брата є авто, заплатиш йому могорич і він відвезе тебе додому. Ми троє пішли в табір, де ром зайшов до свого брата в будинок, а ми з Василем залишилися його чекати. Наче на зло, мій мобільний телефон розрядився. Вийшовши з будинку Шоні сказав, що потрібно почекати хвилин 20, за цей час краще зайти в його помешкання. Не підозрюючи нічого лихого, ми всі троє зайшли до нього й випили трохи горілки. Вася сказав, що йде покурити й кудись зник.
Коли пройшло з півгодини, я спиталася, чому брат не йде, щоби мене відвезти, на що ґазда відповів: не переживай, зараз повечеряє і прийде. Коли пройшло ще хвилин з 15-20, я стала збиратися, щоби піти на центральну вулицю й впіймати таксі. У цю мить рома наче хто підмінив. Він штовхнув мене на ліжко, вдарив у обличчя і категорично заявив: ти нікуди не вийдеш звідси. Я відбивалася від нього з усіх сил, поки тільки могла. Він гамселив мене по руках, ногах, потім зґвалтував. Я плакала, кричала: люди, допоможіть, але мене ніхто не почув.
Після цього я думала, що зухвалець мене відпустить, але він грубо мене штовхнув: ти не вийдеш звідси. Коли зловмисник приліг на ліжко, то стала чекати що він засне і я непомітно втечу, але почувши мої кроки, Шоні схопився і зваливши мене, знову ґвалтував. Додому відпустити відмовлявся навідріз. Тоді сказала, що хочу в туалет, але він заніс мені відро, не випускаючи з кімнати. Коли він відвернувся, я штовхнула його і кинулася втікати. Голий напасник погнався за мною. Втікаючи, я загубила у таборі взуття. З усіх сил я добігла до тубдиспансеру і стала стукати у двері, прохаючи впустити мене. Довелося близько години ховатися від переслідувача.
Можливо мене врятувало те, що він був голий і повернувся додому. Переконавшись, що рома немає, я вийшла на центральну дорогу й зупинила попутну машину. Водія попросила відвезли мене у відділ поліції. Дорогою побачили службове авто патрульної поліції і я пересіла до них у салон, розповіла про жахливу пригоду. Патрульні викликали «швидку». У лікарні мене оглянули медики, потім поїхала у відділення поліції, де звернулася із заявою про злочин. Як мені вдалося дізнатися оперативники під час обшуку знайшли у помешканні Шонія мою зарплатну картку, взуття.
Через тиждень після цього випадку мене викликав у міську прокуратуру Андрій Красноголовець. Під час нашої бесіди він почав мене відчитувати, казав, що не може оголосити підозру, бо… мало доказів. Не розумію, чому він не врахував результати експертизи, побої?.. Крім цього зі мною хотіли зустрітися роми, щоби «зам’яти» справу. До мене дійшли розмови, що Шоні ходить і збирає гроші для мене, щоби відкупитися. Коли було впізнання, то він просив на колінах у мене вибачення за скоєне. Не можу зрозуміти, чому прокуратура за цей ганебний злочин не притягає його до відповідальності?
Працівники кримінальної поліції повідомили, що після звернення підозрюваного затримали у місті. Він знаходився «під мухою». Спочатку почав качати свої права: мовляв, на якій підставі його затримують. Потерпіла, нібито добровільно з ним кохалася. Та коли протверезів, то зрозумівши, що накоїв, зізнався у скоєному злочині. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.
Працівник Ужгородської прокуратури Андрій Красноголовець відмовився надати коментар журналісту Івану Ладжуну.
Мимоволі виникає закономірне запитання: скільки ще злочинів повинен скоїти раніше судимий ром, щоби прокуратура оголосила йому підозру у скоєнні злочину. Чому керівництво обласної прокуратури не контролює цю ситуацію?
Чи, може чекати, поки інші особи, побачивши безкарність, наслідують приклад цього зловмисника?..
Іван ЛАДЖУН