Африканські буйволи облюбували Закарпаття

Колись Закарпаття було багатим на Африканських тварин.

Бикових розводили цілими селами. Наразі ж залишились одиниці, хто в непростих економічних умовах наважується утримувати буйволів. І Василь Шимон з Горінчова – один із них.

Норовливі велетні люблять водні процедури

Пристрасть до розведення домашнього скота у пана Василя від батька. Чоловік пишається своїми підопічними і знає характер кожної з тринадцяти тварин, яка мешкає в нього вдома.

-Усе почалося з овець. Мій покійний батько був вівчарем. Саме на честь нього, до речі, я започаткував свято проводів овець на полонину і кострубаті овечки були першими тваринами в моєму господарстві, – розповідає ґазда. – Відтак мені прийшла в голову думка придбати буйволів. Перші  кафрські бики в мене з’явилися у 2012 році. Переконаний, що ми отримали від Бога безцінний спадок – дивовижну карпатську природу. Тож грішно не використовувати з користю те, що маємо. Спочатку знайомі дивувалися, а тепер просять пригостити смачним молоком. Між іншим, у нашому краї буйволи є ще з часів нападу монголо-татар.

Василь Шимон показує своїх підопічних, називає їхні імена і гладить велетенських тварин. На корів вони зовсім не схожі. Та й характер у них, як запевняє фермер, зовсім інший.

– Буйволи – істоти норовливі. Як вони поводяться – залежить від настрою. Самиця, коли має малюка, може одним ударом вбити будь-кого. Не підпускає навіть собак. Материнські інстинкти в неї розвинені дуже добре. Часом вони добрі, ніжні, а інколи капризні, знервовані і злі. Я до цього звик. Знаю наперед, коли і як зреагує тварина. Від корів буйволи відрізняються всім. Корова мирна, а буйвіл може бути й агресивним. Якось у мене трапився цікавий інцидент. Під час паводку пасовище залило водою. Я йшов рятувати тварин і бачу, що їх понесла річка. Перелякався, думав, що це кінець. Між стадом був і маленький бичок. У одну мить малюк пішов під воду. Пірнув і зник. Я був упевненим, що буйволеня потонуло. Але за кілька хвилин малюк винирнув на іншому березі. Для мене це було несподіванкою. Виявляється, екзоти чудово плавають і навіть пірнають. Корова б точно втопилася, – ділиться думками господар.

Загалом зі слів пана Василя, африканські тварини дуже люблять, особливо влітку, приймати водні процедури, тому бажано, щоб поблизу був якийсь ставок. А ще їм до снаги грязьова терапія – так само у водоймах.

Рембо – син Любави й Бориса

З-поміж 13 буйволів Василь Шимон не має улюбленців. Усі вони для нього одинакові.

– Не виділяю жодну з тварин. Кожна потребує своєї порції любові і ласки. Хіба що трохи більше її отримує найменший у стаді – малюк Рембо. Так я його назвав через те, що він народився дуже великим. Його мама Любава добре дбає про сина, так що дитя у безпеці. Корів у мене загалом 10. Ще маю двох самців – Петра та Бориса. Боря, між іншим, є батьком Рембо, – запевняє фермер.

Цікаво, що завагітніти самиця буйвола може у 1,5 років. Вагітність триває аж рік. Відтак у 2,5 років вона вже дає молоко.

– Молоко буйволів дуже поживне,  наділене цілющими якостями та цілим комплексом вітамінів. У ньому містяться імунні тіла, що захищають новонародженого від інфекцій, тож для дітей воно є просто незамінним. Із нього виходить дуже смачна сметана, сир для справжніх гурманів, унікальне на смак масло, вурда, бринза. Його жирність складає від 12%. Також у молоці є багато кальцію, тож він корисний для кісток та зубів, волосся, нігтів. До речі, цим унікальним продуктом лікують туберкульоз, виразку шлунку, захворювання шкіри, печінки, жовчного міхура. Молоко виводить з організму радіонукліди, шлаки, солі, покращує обмін речовин, – зауважує Василь Шимон.

Своїх велетнів горінчівський тваринолюб вважає дуже розумними і вигідними в утриманні.

– Буволи не зовсім свійські, а скоріш дикі тварини, чимось  схожі на зубрів. До слова, вони дуже мудрі, – каже ґазда. – Незважаючи на поважну зовнішність, ніколи не нападають на людей, якщо їх не «зачепити», не образити. Утім вміють поститись за погане ставлення до себе, чи до малюків. Вони наділені надзвичайно гострим зором, нюхом і слухом та витривалістю. А ще – дуже вигідні в утриманні. Влітку – пасуться на пасовищі, а взимку харчуються переважно сіном та буряками.

Цікаво, що підопічні пана Василя допитливо обнюхують відвідувачів. Поводяться хоч і обережно, але мирно. На вигляд вони справді дуже суворі, та при контакті здаються досить дружньо налаштованими.

– Зараз пригріло сонечко і у них хороший настрій, – усміхається хазяїн-ескстремал. – А ще – вони відчувають ставлення інших до себе, у тому числі – страх, негатив, або позитивне відношення. Мої карпатські «динозаври» хоч і грізні, та можуть бути лагідними, мов коти.

Марина АЛДОН, газета “Наш Хуст”, екслюзивно для mediakhust.net