Ужгородська молодь займається паркуром біля Кірпічки. ВІДЕО
Здається, Ужгород – не ідеальне місце для занять паркуром, але в кого є бажання спробувати екстремальні розваги, може знайти вихід із будь-якої ситуації.
Саме такої думки троє хлопців, які влаштовують собі тренування неподалік озера Кірпічка. Їм 12, 13 та 14 років. Кажуть, що паркуром займаються вже кілька років і це їм подобається, хоч розвага і небезпечна. Зокрема, один з них уже два рази ламав руку, а інший, новачок, усього за тиждень тренувань – пальці.
-Не можу сидіти вдома, склавши руки. То нудно. Ми облаштували собі ділянку під вербами. Виклали шини, стрибаємо у солому. У країнах Європи паркур розвивається давно, у нас же – цей вид спорту лише починає набувати популярності, хоч і вважається дуже перспективним, адже дає можливість не тільки весело провести час, але й випробувати власні сили, постійно вдосконалюватися, балансувати на межі можливостей, – запевняє Даня.
І хоч суттю паркуру є рух і подолання перешкод різного характеру, наприклад, архітектурних елементів, перил, парапетів, стін, або спеціально виготовлених конструкцій, ужгородська молодь сама спорудила для себе смугу перешкод із того, що було під руками. І їхня винахідливість також заслуговує окремої уваги.
Цікаво спостерігати, як хлопці, наче спайдермени, чи повітряні акробати, підстрибують і приземляються, їхні рухи чіткі і швидкі, діють вони впевнено і смакують відчуттям свободи. У їхніх очах сяють іскорки запалу й піднесення. Такий стиль життя їм до снаги, саме таким чином вони виявляють свою сутність.
Зрозуміло, що батьки турбуються за своїх дітей, але в даному випадку вони можуть гордитися, їхні сини вчаться мужності і витривалості і замість галасливих компаній надають перевагу здоровому способу життя.
Слід зазначити, що людей, які захоплюються паркуром, називають трейсерами (від французького «tracer» – прокладати шлях) і ужгородські екстремали у всіх значеннях слова торують стежку для незвичного захоплення у власному місті. Вони загартовують характер, навчаються адекватно оцінювати ситуацію і власні можливості.
-Дехто думає, що для занять спортом потрібно багато грошей. Але головне – мати бажання і забути про лінь! Пакрур – це своєрідний неформальний вид спорту, що має особливу філософію. Його гасло: «У світу нема меж, є лише перешкоди». Проходячи дистанцію треба застосовувати як елементи акробатики, так і скелелазіння. Однак… перш за все, слід навчитися правильно падати, – усміхається Даня. – І це зовсім не страшно, навпаки – цікаво. Дуже корисно спробувати паркур тим, хто боїться висоти, адже перемігши себе раз, людина вчиться пересилювати власні фобії в майбутньому. А починати добре з малого. Взимку буде складніше, тому «ловимо» останні теплі осінні дні, поки не слизько і немає снігу чи ожеледиці.
Крім паркуру хлопці займаються ще й на турніках. Для цього облюбували шкільний майданчик, що знаходиться неподалік.
-Воркаут хоч і називають вуличним спортом, він потребує справжнього професіоналізму. Добре, до речі, поєднувати заняття різних напрямків. А зараз, між іншим, у місті досить активно почали проводити змагання зі стріт воркауту. Проходять вони, як правило, на площі Театральній і на них з’їжджаються спортсмени не тільки з Закарпаття. Але й з інших областей, – розповідають трейсери.
Відрадно, що молодь міста над Ужем дійсно вміє знайти себе, розвивати власні таланти та захоплення у навіть непристосованих для цього умовах. Адже не дарма кажуть, що хто хоче щось робити, шукає способи, а хто не хоче – лише відмовки.
Тож хочеться щиро вірити, що ці спритні і відважні підлітки ще покажуть Україні свої вміння і доведуть, що ужгородські спортсмени – найкращі.
