Закарпатський бюджет менший, ніж статки нардепів від області
Про декларації закарпатських парламентарів Віктора та Івана Балог, Василя Брензовича, Роберта Горвата, Михайла Ланьо, Валерія Лунченка, Валерія Пацкана, Василя Петьовки, Юрія Чижмара, Івана Крулька, Нестора Шуфрича вже майже забули… Хоча ще нещодавно громадськість бурхливо обговорювала їхні прибутки.
Нині – на порядку денному бюджет області, адже закінчується календарний рік і потрібно визначитися з видатками та надходженнями на наступний.
Отже, заплановано, що в 2017 році бюджет складе більше 5 мільярдів гривень.
Гроші чималі, але якщо врахувати статки нардепів, то – копійки… Адже поділивши цю суму на 11 (за числом депутатів від Закарпаття), вийде, що якби кожен парламентарій дав на благо краю однакову кількість грошей, обласна казна була б повною…
А припало б на одного народного обранця трохи більше ніж 450 мільйонів… точніше – 454 545 454 гривень.
У наших слуг народу, звісно, такі суми не задекларовані. Але якщо врахувати, що крім наявних грошових коштів вони володіють неабияким майном у вигляді нерухомості, то кожен із них має значно більше, ніж здається неозброєним оком. Наприклад, Шуфрич тільки готівкою вдома тримає 250 млн гривень, 3 млн 750 тисяч євро та 4 млн 230 тисяч доларів США…. А ще в нього є чималі кошти у банках… квартири, будинки, автомобілі, заводи і підприємства… Це ж стосується і Балог, і Петьовки, і тих «жебраків», які вказали у деклараціях мізерні прибутки…
Звісно, це приватні статки і державі до них – жодного стосунку… та й електорату також. До того ж ніхто, власне, й не хоче нікого позбавляти заробленого «непосильною» працею… Але часто наші парламентарі піаряться хорошими справами – закупленими на школи чи дитсадки вікнами, профінансованими на конкурси дитячими поїздками, відремонтованими гральними майданчиками. Проте роблять «гуманні вчинки» депутати не з власних, а з державних коштів.
Тому якби кожен із них профінансував ремонт бодай кількох кілометрів доріг, чи взяв шефство хоч над одним сиротинцем чи лікарнею… тоді дійсно можна було б говорити про благодійність.
А так… у нас, закарпатців, якось нормально хизуватися вчинками, зробленими чужим коштом… Хтось, приміром, із мерів зробив парк і проводить там якісь фестивалі – так усе місто йому повинно дякувати за це… інший відремонтував центр, значить містяни мають бути йому настільки вдячними, що навіть не повинні помічати інші недопрацювання в інфраструктурі… третій встановив пам’ятник і думає, що звершив справжній подвиг… як Геракл.
Але ж робилося все це за бюджетні кошти, різні асигнування, поступлення з державної казни… Так… саме державні гроші у нас люблять витрачати так, аби це було видовищно і запам’ятовувалося надовго.
Тож що закарпатські нардепи подарували області? Сакури, велосипеди і гречку… Подачки… залишок радянських часів.
Насправді ж закарпатці мають те, що заробили чесно і нелегко, часто навіть далеко від рідної домівки у обмін на… обіцянки та реальне погіршення умов життя.
Адже нікого не втішають суми на квитанціях за комуналку, вартість продуктів у магазинах на та ринках, космічна ціна ліків, одягу, копійчані пенсії та зарплати.
Скільки можна дурити народ? Наприклад, мінімалку спочатку пообіцяли краянам підвищити до 3200 гривень, а потім поспішно запевнили, що це стосуватиметься не всіх… і дехто й надалі отримуватиме 1600 гривень.
Багато останнім часом говориться і про детінізацію економіки. Правда, стосується це передусім підприємців і вичавлювання з них, як кажуть, останніх соків… Тобто, офіційний рекет передбачає обкладання бізнесу новими податками, а також проведення ряду нових перевірок з метою впровадження штрафних санкцій і таким чином поповнення держказни.
У нас де-факто не дають працювати навіть тим, хто хоче.
Отже, як сприяють нардепи покращенню добробуту населення? Фактично ніяк.
Чим вони реально допомогли тим же пересічникам, які кожні п’ять діб штурмують пункти пропуску? Чим посприяли стареньким і немічним, які не мають коштів на лікування, або онкохворим дітям, які помирають, бо батьки не мають із чого оплатити проведення потрібних медичних процедур, чим захистили закарпатські ліси від нищення?
Насправді… наші парламентарі згадують про народ лише перед виборами. А весь інший час зайняті власними справами, інколи навіть настільки, що не з’являються на засідання профільних комітетів та у сесійній залі.
А тим часом у Закарпатській області катастрофічно не вистачає машин «Швидкої допомоги», недофінансовуються різні оздоровчі програми, медичні установи у окремих районах давно волають по допомогу…
Це ж стосується і окремих шкіл та дошкільних установ, їдалень та котелень, навіть вбиралень при закладах освіти. Крім того, нардепи обіцяють підтримати аграрний сектор, але натомість мораторій на продаж сільгоспугідь президент продовжує, а його вірні прислужники чомусь мовчать.
У той же час, ідучи на вибори, чомусь усі нинішні парламентарі обіцяли землякам підвищити соціальні стандарти, врегулювати тарифи, побороти корупцію, а з себе – зняти недоторканість… але обіцянка – лише цяцянка… та й чи часто наші 11 слуг народу зустрічалися з електоратом після обрання у парламент, чи часто особисто проводять прийом громадян, чи часто вивчають проблеми людей, які віддали за них свої голоси?
Тому говорити про «дірки» у бюджеті області вже навіть звично… враховуючи, що простягати руку допомоги населенню краю, як правило, нікому.
