Ревнивий закарпатець влаштував полювання на суперника
Звістка про те, що у Драгові 38-річний місцевий мешканець застрелив на два роки молодшого за себе односельця швидко розлетілась селом. Краяни дивувалися, що у їхньому мальовничому населеному пункті розігралась трагедія з майже шекспірівським сюжетом. Утім ревнивець влаштував полювання не на свою «Дездемону», а на уявного суперника… оскільки дружину просто не міг знайти.
Марія (із етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі замінено) пізно увечері поралась по господарству. Раптом вона почула несподівані звуки. Спочатку жінка не звернула на них увагу, та потім зрозуміла, що в її помешканні лунають постріли. Увійшовши до кімнати, побачила на підлозі закривавленого чоловіка. Тим часом незваний гість вибіг на двір і зник…
Перелякана господиня одразу ж кинулась рятувати Василя, проте привести його до тями не могла, тож викликали «Швидку». Медики виїхали терміново. Та, на жаль, врятувати життя драгівчанина їм не вдалося.
Незабаром на подвір’ї Марії зібрались поліціанти. Вони збирали «зачіпки», а вбивця тим часом виношував у думках новий план – втечі за кордон.
Конфлікт між Іваном та Василем виник із-за жінки, до якої вбивця приревнував свого давнього знайомого. Власне Іван навідався до приятеля, аби «з’ясувати стосунки». Між ними зав’язалася суперечка, яка з кожним словом «розгоралась» усе більше. Ревнивець був дуже розлюченим і мав із собою пістолет, привезений із Чехії. Не довго думаючи, він почав погрожувати супротивнику фізичною розправою. Здійснивши п’ять пострілів у живіт Василя, Іван сів у власну автівку і поїхав із місця злочину. Пістолет же викинув у річку.
Затримали драгівського «Отелло» уже через дві години після трагедії біля пункту пропуску державного кордону в смт. Солотвино Тячівського району. На щастя, він не встиг потрапити до Румунії. Однак, зрозумівши, що шансів на порятунок немає, стрілець вирішив «відмазатись» від відповідальності психлікарнею. Вбивця запевняв, що страждає серйозним психічним захворюванням у формі маячного розладу і не може нести відповідальності за власні дії.
На суді захисники також наполягали на примусовій госпіталізації злочинця.
Слід зазначити, що односельці про чоловіка відгукуються з острахом, кажуть, що він завжди ревнував дружину, постійно знущався з неї. За місяць до нещастя, забравши всіх трьох дітей, вона втекла з дому, при чому ховалась від чоловіка-нелюда настільки ретельно, що навіть родичі не знали, де її шукати. Дехто з селян запевняв, що після цього випадку Іван справді збожеволів, втратив над собою контроль, почав кидатися на знайомих із кулаками, міг побити людину просто так.
Тож суд, вибираючи міру покарання для вбивці, засудив його, керуючись ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України до примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Зі спецзакладу Іван, звісно ж, вийде… та чи чекають вдома на такого чоловіка і батька дружина та діти? Крім того, яким би суворим чи поблажливим не був вердикт служителів Феміди щодо вбивці, життя невинній людині вже не повернути…
