Ужгородський птахівник утримує більше 1,5 тисяч курей і вважає півнів надзвичайно розумними істотами
Ужгородець Василь Полончак займається нетиповою, як для міського мешканця справою – розводить курей. Правда, вони в нього не прості, а декоративні. Та й має ґазда чи не найбільше в області пернатих – до 1,5 тисяч. Незабаром Новий рік. За східним календарем це буде рік Червоного Вогняного Півня. Тож хочеться дізнатися, про що кукурікає вогняний півень, який у нього характер та чи важко утримувати домашню птицю… Про це та інше й поділися з нами 40-річний господар із міста над Ужем.
— Пане Василю, чому саме розведенням птиці Ви вирішили зайнятися?
— Комусь подобаються кішки, комусь – собаки. Я ж люблю пернатих. Це в мене ще дитяче захоплення. Хоча розведенням курей займаюся лише 15 років, але мріяв про це змалечку. У дитинстві годинами міг спостерігати за птахами. Мені було цікаво, як із неживого яйця може з’являтися на світ нове життя – курча, каченя, індиченя, гусеня… Тож починав я з голубів, однак зараз маю багато різних порід курей.
— І скільки маєте пернатих?
— Курей – більше півтори тисячі. Маю ще більше двох тисяч японських та техаських перепілок, близько двох сотень голубів та до п’ятдесяти качок.
— А що з ними робите?
— Скажімо, яйця перепілок від мене скуповують ресторани. Самі теж їмо… М’ясо – також. А ще – це приносить мені неабияке задоволення, адже приємно милуватися гарними декоративними птахами. Кури ж – це не тільки продукція для їжі, але й естетична насолода. Маю на увазі декоративні породи. Це – краса, грація. Адже як приємно споглядати, скажімо, червоних півнів, які, між іншим, і є символом наступного року. А в мене ще й білі, попелясті, блакитні та інші…
— І скільки у вас порід курей?
— Більше десяти видів. Крім того, вони ще поділяються на підвиди за кольором оперення та за розмірами. Тобто, колекцію маю чи не найбільшу в області.
— Улюблена порода є?
— Вони всі улюблені. І всі різні. Є, зокрема, брами, кохінхінки, віандоти, орпінґтони, шовкові кури… Маю й карликових, і великих. Один півень, наприклад, може важити й до 8 кілограмів.
— Вам захоплення пернатими обходиться дорого?
— Так. Доросла птиця коштує кілька сотень доларів, а от яйце – 5-10 умовних одиниць. Для когось це звучить дивно, адже зовнішньо від яйця звичайної домашньої курки воно нічим не відрізняється. Взагалі вартість моїх пернатих приблизно така, як цілого маєтку. Але радість спілкування з красивою птахою цінніша за всі прибутки… Тут уже, як то кажуть, краса вимагає жертв.
— А де Ви купували свої пернатих?
— Кого де. Переважно привозив із країн Європи, багатьох – зі Словаччини.
— Хтось із друзів поділяє захоплення?
— Так. Але їх небагато. В Ужгороді, приміром, професійно розведенням декоративних курей займається шість-сім птахівників. У області ж – не більше п’ятнадцяти. Маю на увазі – професійно. Адже для кожної породи є стандарти. Їх треба дотримуватися. Підбирати пари також слід виважено і мудро.
— Рідні допомагають?
— Так. Маю двох синів, правда, вони не особливо цікавляться птахівництвом. Але допомогти в чомусь можуть.
— А друзям які з ваших домашніх улюбленців подобаються найбільше?
— Брами. Вони просто гіганти! Це – м’ясна порода, що потрапила до нас із з Північної Америки, де в 1840 році птахівник Жорж Бернгам схрестив сірих кохінхінок з Шанхаю із сірими малайськими курми. До Європи ж пернаті потрапили аж у 1852 році, а у нас вперше з’явилися на виставці в 1863 році. Взагалі – ці велетні дуже спокійні і з ними клопотів зовсім небагато.
— Десь виставляєте своїх підопічних?
— Так. Я- голова правління Закарпатського клубу любителів голубів, суддя з декоративного птахівництва, учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних виставок. Нещодавно був у Франції, у Словаччині. Крім того, щороку, вже кілька років поспіль проводимо виставки в Ужгороді. До речі, чергова відбудеться 17-18 грудня у розважальному молодіжному студентському центрі «Ювентус» на вулиці Мукачівській. Це буде обласна виставка і в ній візьмуть участь птахівники з Ужгорода, Мукачева, Хуста, Сваляви, Виноградівщини та з інших населених пунктів Закарпаття. Аншлаг планується на неділю. Основне дійство проходитиме із 9 до 16 години.
— Виходить, що кури – такі ж красиві, як і собаки, або кішки, якщо для них організовуються виставки…
— Звісно! Особливо це стосується декоративних порід. У деяких із них є, наприклад хохолки, шапочки, кудлаті ніжки… Таке не може не викликати захват! Окремі породи декоративних курей настільки вродливі і екзотичні, що їм могли б позаздрити навіть папуги. Взяти, скажімо, породу Фенікс. У цього птаха хвіст за один рік життя виростає на цілих 90 сантиметрів. Найбільший хвіст належить 17-річному півню і становить 13 метрів в довжину! До речі, в Японії ця порода є національною святинею…
— А чи є правдивим той міф, що курка – найбільш дурне створіння з-поміж усіх птахів і тварин?
— Ні. У цирку багато курей. Вони ж піддаються дресируванню, їх легко можна навчити виконувати будь-які трюки! Кури надзвичайно розумні створіння.
Крім того, нещодавно вчені з’ясували, що кури ще й хитрі, а дурними лише прикидаються. Взагалі вони є найбільш недооціненими тваринами на планеті. Люди вважають, що домашня птиця автоматично реагує на різні подразники. Якщо пернатим дають зерно – вони їдять, якщо налякані – кричать. Це не так. Науковці довели, що кури дійсно спілкуються один з одним і навіть змінюють тему «розмови» в залежності від того, які птахи є поруч із ними.
Коли півень знаходить корм, він привертає увагу курей, опускаючи і піднімаючи голову, подаючи спеціальний сигнал, при цьому він підкидує їжу до тих пір, поки кури не підійдуть до нього. Якщо ж поруч знаходиться суперник, півень просто з’їдає весь корм сам. Птахи також подають сигнали при появі хижаків.
— А чому півні кукурікають?
— Теж із мотивів суперництва. Таким чином самець виявляє індивідуалізм і заявляє, що він чоловік, кури – його, територія – також. Кукурікання – це свого роду виклик іншим півням, на який ті відповідають також кличем. Правда, за умови, що суперники одного рангу. Якщо ж закричить, скажімо, на тому ж дворі півень, що займає більш нижчий щабель, то головний самець просто атакує його, навіть не удостоївши відповіддю. До слова, у Київській Русі проводилися конкурси вокального співу півнів, господарі яких могли отримати за талант своїх підопічних пристойний заробіток.
— Як ставитесь до пташиних боїв… у нас вони хоч офіційно й заборонені, але проводяться.
— Негативно. У країнах Азії – це нормально. Власне звідти й привозять бійцівських півнів. У нас бої є нелегальними. Та й подібними видами птахів найчастіше цікавляться тільки татари в Криму.
— А у Вас є особливі півні?
— Так. Є Петя. Він – найбільший із усіх. Вага самця брами сягає 8 кілограмів. А заввишки півник десь 90 сантиметрів. Та й голос він має надзвичайно сильний, кричить найгучніше з усіх.
— Чим кормите курей? Чи важко їх утримувати?
— Утримувати непросто. Та й недешево. Пташенятам, як тільки вони з’являться на світ, треба робити щеплення, слід купувати різні вітамінні комплекси, захищати підопічних від інфекцій. Практично весь перший місяць життя курчата п’ють воду, з розведеними в ній антибіотиками. Імунітет у декоративних птахів досить слабкий, тому господар має дбати про них, як про дітей.
При годуванні курей використовується три виду корму: вологий, сухий і комбінований. Комбінований і вологий типи годівлі вимагають меншої кількості зернових. Це досягається за рахунок використання сіна, коренеплодів, кухонних відходів. При вологому годуванні готується суміш із зернових, кісткового борошна і макухи. Зволожують цю мішанку бульйоном, залишками молочної продукції. Але при цьому про зерно також не слід забувати. А от комбінований тип годівлі – це подрібнене зерно з сухими молочними сумішами. Купуючи для курей комбікорм, необхідно враховувати вид і вік птиці, оскільки існує кілька видів комбікормів, розроблених спеціально для різних категорій птахів. Крім безпосередньо комбікорму, у продажу є і вітамінно-мінеральні добавки. Їх можна додавати у вологі мішанки. Найпопулярніший вид корму – це, звичайно ж, зернові злакові. Також можна використовувати кукурудзу, овес, просо.
Півням до їжі корисно додавати ще й червоного перцю, тоді всі яйця будуть запліднені. Для цього ж потрібен вітамін Е. А ще можна дати їм трохи червоного вина…
— Якщо ми почали про півнів, то розкажіть про їхній характер, поведінку, манери…
— Півень – знак війни, символ перемоги, що зображувався на щитах воїнів. Ці птахи сміливі, безстрашні, комунікабельні, дуже допитливі, можуть бути справжніми джентльменами… Півень завжди хоче, аби його помітили і виділили, щоб він опинився у центрі уваги.
У той же час ці птахи досить волелюбні і непокірливі, їм подобається простір, вони прагнуть мати свою територію… і свій гарем прихильниць. Але суперників – не можуть терпіти…
Кури, між іншим, можуть нестися і без півня, природно, що курчат в цьому випадку чекати не варто. Але роль півня в соціальному устрої курячого суспільства не тільки в цьому. Адже він стоїть на чолі складної ієрархічної системи, яка встановилася в курнику і виконує безліч керівних і організаторських функцій: контролює, чи всі кури прокинулися вранці, кличе їх до їжі, запобігає конфліктам, захищає самиць від нападів з боку дрібних хижаків. Може, до речі, навіть вступити у бій із сусідським собакою, чи навіть із людьми. Але при цьому як півні, так і кури дуже різні за характером та темпераментом. Двох однакових просто не існує.
— Що чекаєте від наступного року?
— Багато позитиву. Аби Півень перетворився на Фенікса і аби відродив із попелу і нашу державу, і нас самих… до нового щасливого життя. А ще – тільки приємних несподіванок, успіхів та добробуту.
— Що ж… спасибі за розмову і хочеться побажати, аби наступний рік став вдалим для Вас, а Ваші підопічні аби були здоровими та займали на виставках високі призові місця.
