Закарпатська молодь колядувала хворим у лікарнях Ужгорода

[Total: 0    Average: 0/5]

Цього року ми продовжили традицію і відвідали лікарні Ужгорода. 

 

Друзі, Християнство − це не віддалена від людини релігія, ідея чи то світогляд, а реальна, щохвилинна присутність Бога в нашому житті! Найкраще про це говорить факт появи Бога на землі в тілі…

Різдво Христове − це свято радості й очікування. Воно дає нам можливість стати іншими. Іншими не своєю силою, а Його. Один з молодих священнослужителів нашої єпархії минулого тижня написав такі слова: “Чому це свято має бути дорогим для кожного з нас, чому воно має стати святом нашого життя, твого і мого? Відповідь наскільки складна настільки і проста. На протязі всього періоду підготовчого посту Церква немов готувала нас до входу в духовну реальність свята Різдва Христового, маючи на меті зробити нас не просто спостерігачами, а учасниками цього дійства, живим чином долучити нас до цієї духовної радості. Жива зустріч людини з Богом – ось основна мета і ціль святкування! Разом з пастухами та волхвами ми можемо побачити «Царя слави» і радість від цієї зустрічі має наповнити все наше життя і змінити на краще, адже кожна зустріч з Христом духовно збагачує людину, вдосконалює її”.

Для того щоб побачити внутрішніми очима подію Різдва Христового і зрозуміти ЩО є і ХТО є такий Живий Бог − відвідайте лікарню! Він є там щодня! А люди, які потрапляють в палату − це ті, хто має шанс Його щодня бачити і побачити біля себе, як ніколи близько…

Різдво! Як це весело, щиро, тепло і відверто! Цього року ми продовжили нашу традицію і відвідали лікарні Ужгорода. Ми – це біля півсотні дітей та молоді від Дубриничів до Мукачева!

Як завжди ми рушаємо в дорогу з благословення Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського та ініціативи Молодіжного відділу єпархії, пише mukacheve.church.ua

Відразу ділимося. Одна група йде до Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, інші до Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака. Потім всі разом до Обласного госпіталю ветеранів війни.

Коли перед собою бачиш радісні очі людей, що лежать і від почутих слів колядок плачуть – це є справжнім, непідробним Євангельським щастям! А коли поряд з тобою «спецгрупа» колядників у складі півсотні дітлахів та молоді – це «адреналін», який неможливо передати словами.

Ніколи ніхто не зрозуміє Християнство без живої реалізації його у житті. В ці дні разом з богослужбовим прославленням народження Христа Спасителя ми стали свідками Його прославлення в очах хворих людей в лікарнях, які разом з нами зі сльозами в очах співали колядки.

Додому їдеш «ніякий», але на душі щось є невимовне, «інше», незвичне. Це – непідробна радість від того, що ти мав сьогодні ще одну можливість побачити «іншими» очами Христа в очах «інших» людей.

Христос Рождається − славімо Його!

Один з учасників коляди, протоієрей Олександр Монич

zakarpatpost.net

Comments are closed.