Чи «по плечам» закарпатським школярам важкий «граніт науки»?
Освіта – галузь, на долю якої, на жаль, припадає найбільше реформ у нашій державі. Зараз у Міністерстві знову заговорили про впровадження системи електронних підручників. Питання з року в рік не втрачає актуальності, однак до втілення задуму в життя «державним мужам» не вистачає чи б то сил, чи б то бажання щось змінювати. А тим часом школярі на власних плечах тягнуть до школи важкі ранці з книгами…
Електронний підручник: необхідність чи забаганка?
Нині, у час комп’ютерних технологій, у Хусті майже немає школярів, у яких би не було мобільних телефонів. Більше половини учнів мають планшети, ноутбуки та власні персональні комп’ютери. Сучасні електронні пристрої давно вже не є засобом для дозвілля (виключно для ігор) чи, тим більше, предметом розкоші. Вони перетворились на речі першої необхідності. Як же без них вирішувати практичні домашні завдання (навіть у програмі для третьокласників є такі завдання, які неможливо зробити без доступу до Інтернету), реферати та читати додаткову літературу, готуватись до предметних олімпіад і різноманітних конкурсів? Тож більшість дітей знають користуватись комп’ютерними технологіями ще з дошкільного віку, тому навчання з допомогою портативних пристроїв не є проблемою для учнів. Інше питання – їхня вартість, адже з суцільним подорожчанням купити той же планшет для батьків стає все важче.
Що ж стосується загального впровадження у школах персональної комп’ютеризації учнів і, зокрема, заміну паперових книжок на електронні версії, то логіка у цьому є, адже інтерактивне навчання набуває чимдалі, тим більшої популярності у всьому світі. Та й переваг перед важкими друкованими засобами електронні версії навчальної літератури мають багато.
Проте, як не прикро, не можна не згадати й про недоліки омріяного ноу-хау. По-перше, екрани планшетів впливають на зір підростаючого покоління, по-друге за скачування електронних версій книжок Міносвіти планує брати чималі гроші – 25 гривень за завантаження офіційної версії з порталу. Між іншим, термін дії кожної книжки становить всього 365 днів! А якщо у дитини є 10 шкільних дисциплін – це вже 250 грн., коли ж у батьків є 2-3 школярів різного віку, то «безплатна освіта» може перетворитися на «шкільний рекет». І при цьому, «каміння» летітиме не в бік Міносвіти, а в місцеве управління освіти й науки, дирекції навчальних закладів та рядових вчителів…
Вага ранця – 3 цеглини
Як відомо, одна пустотіла будівельна цеглина важить приблизно 2,5 кг. Тобто, виходить, що у своєму шкільному портфелі учень носить не просто підручники, а багаж, масою у кілька «цеглин». Пройшовшись кількома навчальними закладами міста над Тисою, ми заважили ранці учнів 1, 5, 8 і 11 класів. Результат виявився приголомшливим! Ранці першокласників, у яких на день приблизно 4-5 уроків коливались у вазі від 4 до 6 кг. У п’ятому класі (7-8 уроків) портфель заважив від 7 до 9 кг. У восьмому класі (8-9 уроків) його вага становила майже 10 кг. А от у 11 (школярі вже додумуються ділити порівну з сусідом по парті підручники) – всього 5-6 кг.
Тепер же порівняймо ношу хустських школярів із чинними міністерськими нормами. Зокрема, наказом МОЗ ще у 2007році було затверджено «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей». Загальнодержавні норми передбачають допустимі показники ваги шкільних підручників без ваги ранця. Так, учням 1-2 класів, згідно із цим документом, можна носити до 2 кг підручників, 3-4 – до 2,3 кг, 5-6 – до 3 кг, 7-8 – до 3,5 кг, 10-11 – до 4,5 кг.
Утім слід враховувати також і думку лікарів, які в один голос переконують, що від непосильних вантажів у школярів деформується хребет, тим більше, що молодий організм ще повинен рости (максимальна вага, яку можна носити дитині – це 15% від маси її тіла).
Тож на кого розраховані недосконалі шкільні програми та вага книжок? Чи не краще все ж було б замінити друковану продукцію електронними носіями? Чи справді здорове покоління виросте з сьогоднішніх учнів? На жаль, усі ці питання далеко не перший рік залишаються виключно в категорії риторичних…
