Операція «Чотири колеса» по-закарпатськи, або «Олені» наступають
Кажуть, що в Закарпатті закони існують для того, аби їх порушувати. Звичайно, це жарт, але доля правди у ньому є. Принаймні, якщо мова йде про культуру пересування на дорогах… а точніше, про її відсутність.
Незнання не звільняє від відповідальності
Здається, навіть громадським активістам уже набридло боротися з дорожніми «оленями», яких не можна врозумити ні громадським осудом, ні оприлюдненням світлин покинутих напризволяще транспортних засобів через соцмережі, ні наклейками «Я паркуюсь як олень».
Почнемо з правил дорожнього руху, у яких йдеться: «Зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі». Цей постулат повинен знати кожен, хто сідає за кермо.
Однак, на жаль, самовільні стоянки на тротуарах у багатьох містах Закарпаття не рідкість. Тим більше, коли хочеться «прорватися» у центральну частину населеного пункту. Правда про пішоходів та про правила водії, які придбали посвідчення на право керування транспортним засобом (у прямому значенні слова) та безпосередньо чотириколісний засіб для пересування, але не набули практичних знань, думати не звикли. Їхня висока «мораль» полягає виключно в тому, аби добре було саме їм.
До речі, далеко непоодинокими є й випадки, коли власники «залізних коней» залишають автівки прямо посеред пішохідних переходів. Шкода, що «оленів» ніхто не притягає до адмінвідповідальності, не виявляє факти протиправного паркування, не складає протоколів… Адже завдяки водіям-порушникам можна було б поповнити міську казну чималими надходженнями, а додаткові кошти використати на ремонт доріг.
Слід зазначити, що теоретично, за стоянку на відстані, менше ніж 10 метрів від «зебри», передбачено покарання у вигляді штрафу, розміром 255-680 грн, або притягнення до суспільних робіт строком від 30 до 40 годин. Утім… це – де-юре… Де-факто ж водіїв штрафують рідко. Тож найчастіше борються з «дорожніми оленями» громадські активісти.
Обережно, «страуси на дорогах»
Звичайно, у Закарпатті вистачає не тільки недобросовісних водіїв, але й пішоходів, які також не вміють поважати інших учасників дорожнього руху і, скажімо, переходять дорогу у невстановленому для того місці. Їх автовласники «люб’язно» називають «страусами». Із-за них нерідко трапляються ДТП та виникають різні критичні ситуації на дорожніх артеріях області. Звичайно, боротися потрібно і з ними також… адже закон має бути однаковим для всіх.
Крім того, багато в чому водіїв справді можна зрозуміти. Адже з року в рік автомобілів у краян стає все більше, а території, де можна залишити транспортний засіб, не такі вже й великі.
Непокоїть автовласників і велика кількість «лежачих поліцейських», які з’являються останнім часом, як гриби після дощу. Та якби вони відповідали всім необхідним нормам – ніхто б із водіїв, скоріш за все, не обурювався, але пародії на обмежувачі руху є по суті вбивцями транспорту, бо із-за них ламаються ходові частини «залізних коней».
Тож проблем вистачає і в перехожих, і у водіїв… правда, у кожного вони свої. Однак потрібно врешті-решт усім учасникам дорожнього руху навчитися співіснувати мирно, адже всі ми – мешканці єдиного спільного дому… тим більше, що більшість несерйозних порушень ПДР обходяться «тихо»: без евакуаторів та викликів працівників поліції.