Сповідь закарпатця, який кинув палити

Дружив я з тютюном із раннього дитинства. Уже в шість років пробував цигарки на смак. Можливо, це було не зовсім  серйозне захоплення курінням,  але до диму звик… та й переконав себе, що він мені подобається. Хоча коли пригадую запаморочення,  нудоту, стає аж моторошно.

У 17 років я вже вважав себе курцем. Мої друзі – також. У нас була компанія, в якій палили всі… та ще й так, що дим ішов клубком. Я знав навіть декілька видів куріння, умів пускати через ніс димові «бульбашки», що неабияк захоплювало дівчат… які просто спостерігали за моїми забавами.

Спочатку викурював до 10 цигарок на добу. Далі – пачку. Потім – дві… а згодом навіть трьох ставало замало. Коли ми йшли з приятелями до кав’ярні, то з кавою «пускав на вітер» одразу  щонайменше півпачки цигарок. Поступово це починало позначатися на здоров’ї… З’явилася задишка, інколи навіть боліла голова… та й розум, здається, був якийсь затуманений. Рідні не раз мене умовляли кинути палити. Але де там! Я й слухати нікого не хотів!

Задумався лише тоді, коли зрозумів, що цигарки справді йдуть не на користь моєму організму. Відтоді почав шукати шляхи, як позбавитися від залежності. Спочатку купив таблетки. Не допомогли. Навпаки – від них почав відчувати дискомфорт у шлунку. Далі придбав собі електронну цигарку. Але й вона бажаного результату не дала. Я не став палити навіть менше. Пробував власну силу волі. Все одно тягнуло і всі думки зводилися довкола тютюну. Навіть сни були тематичними. Сниться, скажімо, що я в іншому місті, на вокзалі і від мене вкрали гроші. Не знаю, що робити, збираю недопалки, бо так хочу затягнутися, що несила думати про щось інше. Або, приміром, гуляю з собакою в лісі і знаходжу повну пачку цигарок. Радію, мов дитя! Випалюю одну, другу, третю… Навіть смак і запах снився. Вранці ж прокидався весь мокрий… від переживань.

Після цього я купив у аптеці нікотиновий пластир. Проте ефекту знову не дочекався. Однак на той час я вже твердо вирішив, що кинути палити необхідно, адже сил цигарки мені аж ніяк не додавали. Порадитися що робити було ні з ким, бо палили всі знайомі і друзі. Тож я почав шукати вихід в Інтернеті.

Переглядав сайти, знайшов декілька відео курсів, кілька різних методик. Знову почалися самодослідження і експерименти. Як не прикро, також невдалі. Я вже навіть почав зневірюватись у тому, що зможу жити без тютюну… хоча думка про те, що я впораюся все одно мене не покидала.

І ось одного разу  у Львові мені натрапила на очі книга Алана Карра «Легкий спосіб кинути палити». Купив навіть не роздумуючи. Хоча вже й не дуже вірив у те, що спрацює. Проте уже з перших сторінок видання мене захопило! Зауважу, що автор був курцем із 30-річним стажем і це дуже здивувало. Загалом методика американця розроблена у стилі самонавіяння. Але в той же час у ній детально розказано про вплив нікотину на організм, про те, що насправді цигарки є не чим іншим, як справжнісіньким легальним наркотиком.

Читав і переосмислював своє життя. Натрапив і на те, як Карр сам кілька разів випробовував на собі різні антитютюнові техніки, як громадська думка і суспільство формує у нас неправильні уявлення… Це ж стосується і фільмів, і різних передач.

На  жаль, нерідко близькі, щиро бажаючи нам лише добра, насправді, тільки  шкодять. Їхні настанови часто викликають у курця лише зворотною реакцію і бажання відтягнути у часі спробу позбавитися від тютюнової залежності.

Тож я аналізував прочитане  і поступово відкривав для себе прості істини. А саме, що насправді задоволення від цигарок немає ніякого, що куріння впливає не тільки на легені, але й на кров, шкіру і… навіть на думки… що сила волі  не має жодного відношення до відмови від куріння. Це було для мене справжнім відкриттям!

На той час я так і не зменшив кількість цигарок… пихтів, як паровоз. Але я повірив автору… повірив через те, що він розповідав про все, через що пройшов я сам… про невдалі спроби кинути палити, про те, як псується  від цигарок нервова система, як жовтіють зуби, стає в’ялою шкіра… Та й про тютюновий бізнес він також мав рацію. Насправді куріння,  як я вперше збагнув, є рабством… Саме тому я вирішив будь за що звільнитися! Так, я хотів волі! Прагнув вдихати свободу на повні груди! Та й самі груди також мріяв вивільнити від шкідливих домішок, які є в цигарках.

У книжці я не знайшов жодних трюків і хитрощів. Усе розповідалося чесно і доступно… правда, читав її аж два рази… аби краще переосмислити зміст. До речі,  є в ній цікава теза, що кидати палити курець має лише після того, коли дочитає останню сторінку. Це є неабияким стимулом!

Отже, «переваривши»  в голові кожен розділ видання я одного дня просто встав уранці  з ліжка і не вийшов, як раніше, на балкон, аби за звичкою припалити цигарку. Потім протягом дня намагався відволіктися справами… і це мені вдавалося. Проте увечері знову думки крутилися довкола тютюну. Але стримався. Пішов раніше спати. Наступного дня все повторилося. А далі – відпустило настільки, що я навіть забув, що колись палив…

Можу дати кілька порад для тих, хто має бажання скористатися цією методикою.

По-перше, треба вірити у себе! Ви все зможете!

По-друге, замість цигарки, коли виникає бажання закурити, можна нарізати на смужечки яблука, моркву чи будь-які інші фрукти. Це і корисно, і продовгувата форма вітамінної їжі нагадуватиме тютюновий виріб.

По-третє, попередьте рідних, аби вони не тиснули на вас, не встановлюйте точну дату, коли ви маєте кинути, бо це обмежує у діях, а відмовою від цигарок, ви прагнете саме ВОЛІ!

І по-четверте, якщо можете, відмовтеся від кави, бо після її вживання виробляється безумовний рефлекс – закурити.

До речі, книгу Алана Карра я порекомендував і своїй подрузі, яка також мала майже 20-річний стаж куріння.  Вона спочатку кілька місяців не могла наважитися почати її читати, а далі – читала майже шість місяців, розтягуючи у часі відмову від цигарок. Однак після прочитання, навіть не помітила, як перестала палити. Як вона сама запевняє, без цигарок життя дуже змінилося, стало яскравішим, а думки – чистішими і більш позитивними… Бо дійсно, коли перед очима кіптява, у голові також часто ніби димова завіса.

І наостанок… тих, хто каже, що вже надто довго курить,  можу запевнити, що кинути не пізно ніколи! Вік тут значення не має зовсім. Головне – зробити перший крок назустріч собі!

Степан ПАВЛЮК, газета «Екстра Закарпаття», ексклюзивно для zakarpatpost.net