Як у поїзді Ужгород – Київ дешево отримати місце в СВ і для кого туалети завжди відкриті
Журналісти з’ясували, як і на чому у поїзді Ужгород – Київ зараз заробляють провідники, що думають про пасажирів і чому реформи поляків залишаються тільки на папері.
Провідники заробляють на атошниках, бояться таємних пасажирів, а фіранки змінюють, якщо у вагоні їдуть чиновники. «Вести» проїхалися з провідником з Ужгорода до Києва і подивилися, як працює їхній бізнес.
«Скажіть ваш поляк …»
Людмила, провідниця потяга Ужгород – Київ, уже півгодини намагається вгамувати двох літніх жінок, яким не подобаються їхні двері в купе. «Ну що ти смикаєш її, вже з рейками зняли. Звичайно, ви не вийдете », – спокійний тон пояснює вона їм. «А ви скажіть ваш поляк (мабуть, мова про голову УЗ Войцеха Балчун. – Авт.), що він такі вагони не має право в рейс відправляти!» – не вгамовується одна з жінок.
«Якби вони знали, які вагони в рейс відправляють, вони б про ці двері вже давно забули, – бурчить Людмила, трясучи склянки з підстаканниками. – Головне, щоб скаргу не написали, а то вона все одно до нас повернеться, і оштрафує мене – за те, що не змогла заспокоїти пасажирів». І тут же переходить до підстаканників: «Ось говорила, що одноразовий посуд дасть, і де вона?! Ці склянки моя вся дорога. Але це я, а інші провідники в кращому випадку сполоснуть їх, потім підсклянник весь брудний ».
За її словами, зарплата у провідників – не більше 6 тис. грн. «Раніше у нас індексація була, але в цьому році її зняли. Зате оголосили, що на 25% підняли зарплату. І знову ті ж шість тисяч – реформа називається! А рукавички для прибирання туалетів видають такі, що вони тут же рвуться. Самій доводиться купувати. Хімзасоби для прибирання теж сама докуповую, інакше в туалет ви зайти не зможете. Ганчірки для прибирання несу – нічого у них на дорозі немає. Раніше по вагонах в кінці рейсу ходила бригада прибиральників, а тепер все самій треба. Деякі провідники скидаються по 20-30 грн, щоб найняти прибиральницю. Зате начальство на ремонтах вагонів такі гроші гребе, що нам з вами і не снилося! »- при цих словах Людмила багатозначно закочує очі.
Нічні заробітки
Через низькі зарплати частина провідників веде свій бізнес. «Добре тим, хто їздить на рейсах до Москви або до Європи – вони везуть контрабанду. Сигарети, сало, рибу, м’ясо, а в Росію – імпортну їжу, яка там під санкції підпадає: сири там всякі, іспанські ноги (мова про хамон – Авт.) .. Всі ховають під обшивку або в люк під вагоном, там прохолодно. За рейс, якщо все вдало пройде, можна дві-три тисячі заробити. Головне, щоб прикордонники не накрили », – пошепки розповіла Людмила.
А для звичайних провідників ніч – найприбутковіший час. Поки стоїть на маленькій станції серед ночі, в купе провідниці з’являється пасажир.
«Ти вже не говори нікому, але заробляти можна зараз тільки на« коротун »- пасажирів, які сідають на проміжних станціях і їдуть трохи. Хто 50, хто 100 грн заплатить, ще 25 грн за ліжко можна взяти. Але половину я повинна віддати начальнику поїзда, він зі штабною там ділиться, щоб ніхто це не помітив », – продовжує вона.
На наступній станції в вагон проситься бабуся з онукою. «Та немає в мене два місць в одному купе!» – намагається переконати їх Людмила. «Так ми удвох на одній поличці, в інших вагонах сказали, що місць взагалі вже немає, а в СВ дорого», – бабуся простягає 100 грн і встигає залізти в вагон вже мало не на ходу.
І дійсно, протягом ночі в вагоні постійно хтось входить і виходить. Один з пасажирів обурюється і вимагає показати квитки нових попутників. «Я вже третій раз прокидаюся! Один вийшов, інший зайшов, що ви тут влаштовуєте! »- скандалить хлопець.
Горілка для бійців і дохід з «коротишек»
Людмила розговорилася: «Ти квиток в СВ ніколи не купуй, там ціна 600-1000 грн, а ще невідомо, з ким в купе потрапиш. Такі пасажири бувають! Сідає в костюмі, у краватці, з дипломатом. А потім вип’є, спати завалиться … Буває, сусід в коридорчику всю ніч стоїть, щоб не задихнутися. Та ще атошніки часто в СВ їдуть. Я не проти, хлопці заслужили, але вони ж п’ють! Вже якщо хочеш в СВ, купи квиток в плацкарт, найдешевший, а потім провіднику в СВ дай 200 грн – і будеш спокійно їхати », – каже провідниця.
Правда, пізніше ще зізнається, що провідники заробляють і на атошниках. «На станції купує пару пляшок горілки, тому що якщо у тебе в вагоні військові, їм весь час алкоголю мало. Через годину почнуть ходити і шукати, продаси їм в два рази дорожче. А вранці ще пива можна продати дорожче, похмелитися. Я так не роблю, а ось чоловіки-провідники не бояться. Якщо що, військовий патруль викликає, щоб втихомирити. Зате на таких рейсах вони мінімум 500 грн тільки на горілці зароблять ».
На західних напрямках зараз у провідників не можна навіть води купити. «Після одного скандалу нам заборонили торгувати водою, їжею. Тільки чай і кава. А раніше, господи боже мій! Величезний план давав чай, цукор. А пасажири жадібні, вони зі своїми пакетиками і зі своїм цукром, тільки за окропом бігають. А залишки мені самій доводиться викуповувати. У мене вдома склад цих пакетиків був, а чай поганий, ніхто в родині його пити не хотів. До сих пір валяється. Правда, на інші напрямки, східний, провідники все так же торгують чаєм, печивом, газетами старими. Їм маленький план зараз дають, тому вони і свою воду продають, і своє печиво, і вафлі. Кажуть, можуть за рейс 300-400 грн на цьому можуть заробити. Втім, де беруть дешевий товар – бог його знає, явно не в магазині. Таке враження, що пакетики з чаєм десь в підвалі штампують, там одна тирса в ньому », – розповідає про бізнес Людмила.
Таємні пасажири
Що стосується перевіряючих, Людмила тільки махає рукою. «Зараз перевіряючий серед пасажирів є – таємні пасажири називаються. Я їх швидко обчислюю, вони занадто багато питань ставлять і на телефон знімають. А якось їхав якийсь міністр в сусідньому вагоні у Валі. Дивлюся, вона в кінці рейсу похмура така, а в вагоні все занавісочки чистенькі, новенькі, доріжку постелено. Питаю, що це в тебе. Каже, міністр їхав, влаштували скандал, змусили прямо під час рейсу всіх фіранки на поміняти, доріжку постелити, навіть вазочки з квітами на стіл поставити. Туалети драїла кожну годину, навіть на станціях боялася їх закрити », – розповідає Людмила.
Туалети – головний біль провідників. «Вони там начебто вже золоті унітази для вагонів закупили. Насправді вакуумні туалети давно не працюють. Ти цю кнопочку і не намагайся натискати навіть. Вони з трьох туалетів один ледве збирають, і то все тече.
Тому один туалет у вагоні часто закритий – на екстрений випадок, якщо інший зламається », – каже Людмила.
В кінці рейсу допомагаю Людмилі розібратися з білизною. «Ну ти подивися, один рушник все одно забрали! – обурюється вона. – І кому воно потрібно? А з мене 35 грн за цей махровий клаптик віднімуть. Їм все одно, що рушник старий, ніхто його не спише », – зітхає жінка.
Марина Петик
