Закарпатська майстриня робить автентичні сувеніри із фруктових кісточок
Весна. Цвітіння. Тепло. Краяни зараз прагнуть оновити не тільки гардероб, але й причепурити оселю. Наразі послуги дизайнерів користуються великим попитом, адже чимало закарпатців не шкодують грошей на те, аби домашній інтер’єр навіював затишок. Утім дехто з краян, не звертаючись за послугами спеціалістів, самотужки створює довкола себе справжні дива.
Ентінчні візерунки стразами
Марія Майор із Хуста – не художниця, не дизайнер, а вчителька. При чому, дуже хороша. Має звання вчителя-методиста та вищу кваліфікаційну категорію, є завучем Хустської спеціалізованої школи №1 імені Августина Волошина із поглибленим вивченням французької мови. Та мова наразі піде не про педагогічні таланти пані Марії, а про її творчі здібності, зокрема, до виготовлення різноманітних сувенірів із природних матеріалів.
-Рукоділлям я почала займатися дуже давно, ще коли сама ходила до школи. Спочатку це було в’язання (крючком, спицями), далі – вишивка, малювання, пап’є-маше. До речі, вишиваю навіть тепер, правда, не часто і не просто нитками, а здебільшого бісером та шовковими стрічками, – зізнається умілиця.
У доробку майстрині багато дійсно оригінальних виробів із підручних матеріалів. І вражають вони не просто гармонією кольору та форми, а новаторськими ідеями.
-У роботі я використовую чимало природних матеріалів. Це і шишки, і фруктові кісточки, і горішки. Люблю сам процес творіння, який дуже захоплює. Для мене хенд-мейд є такою собі творчою магією. Цікаво, коли з нічого з’являється щось гарне, автентичне. Ідеї приходять звідусіль, із усього, що оточує: з побаченого в магазинах, у журналах і газетах, на телебаченні, в Інтернеті, або просто… з космосу, – усміхається Марія Майор.
Особливе місце серед робіт умілиці займають сувеніри, викладені камінцями.
-Використовую не простий річковий камінь, а кольорові стрази. Ними оздоблюю дзеркала, обкладинки записників, диски, тарілки, скриньки, меблі, попільнички, свічки, телефони, нетбуки, сумки, пляшки, навіть босоніжки, – каже майстриня. – Камінці дуже добре «вписуються» у крапковий розпис.
Між іншим, на зедекорованих речах закарпатка викладає не просто гармонійні узори, а складні етнічні візерунки.
-Це не данина моді, а відродження і збереження народних традицій, – переконує пані Марія.
Яєчний хенд-мейд
У багатій на еклюзивні сувеніри колекції хустської вчительки багато і пасхальних виробів. І всі вони зроблені у одному-єдиному примірнику, незвичні і оригінальні.
-Мені подобається працювати у техніці декупаж. Так декорую посуд та предмети інтер’єру. Над весняними мотивами дуже приємно працювати, адже в душі панує відчуття пробудження від зимової сплячки, з’являється натхнення, особливе відчуття єдності з природою, – зауважує Марія Майор.
Також майстриня виготовляє багато різноманітних писанок, шкрябанок, мальованок, користуючись при цьому власними авторськими техніками.
-Наразі захопилася різьбленням яєць. Ажурні писанки роблю у венеціанському стилі Рішельє. На такий виріб витрачаю далеко не один день праці. Це тонка філігранна і надзвичайно клопітка робота, у якій узори повинні нагадувати мереживо. Віднесла б техніку майже до скульптурної, адже аби надати виробу довершеності, на ньому треба зробити 2 500 – 17 000 крихітних отворів… Для такої роботи потрібні не тільки знання, не тільки досвід, але й неабияке терпіння, – наголошує умілиця.
Зі слів пані Марії, щоб виготовити різьблену писанку, спочатку треба звільнити яйце від шкаралупи, далі олівцем нанести узор і лише відтак можна розпочинати власне творчий процес.
-Яйце повсякчас вважалося символом миру, благополуччя і нового життя. Природа наділила його ідеальною формою, а ручна різьба перетворює його не тільки на великодній символ, але й на прикрасу будь-якого інтер’єру, – ділиться думками вчителька.
Як зауважує закарпатська рукодільниця, деякі витвори вона може зробити всього за годину, а на окремі доводиться витрачати й по кілька тижнів. І все ж, із усього, чим захоплюється жінка, найбільше їй до снаги крапковий розпис.
-Крапками можна розписувати не тільки яйця, але й будь-які речі, що нас оточують. Навіть одежу. Це – східне декоративно-прикладне мистецтво, яке добре прижилося в нашій культурі. Узори, до речі, можна як вигадувати, так і робити візерунки, які несуть інформацію минулого, створювати певні послання, які є мостом між сторіччями, а то й тисячоліттями, – переконує пані Марія.
Між іншим, улюблених власних виробів у майстрині немає, але вони є у її друзів, знайомих, які просять подарувати будь-що із мистецької колекції умілиці, яка на сьогодні нараховує вже не сотні, а тисячі експонатів.
У планах Марії Майор найближчим часом освоїти ще освоїти ази плетіння паперовими трубочками, ліпки з полімерної глини, вітражу, гравірування, петриківського розпису та розпису на тканині….
-На жаль, у мене обмаль вільного часу, але справді хочеться ще багато що спробувати, пізнати нові маловідомі види ужиткового мистецтва, залишити частинку душі на своїх нових виробах, – заявляє майстриня.
Марина АЛДОН, ексклюзивно для zakarpatpost.net
