Інша війна. Закарпатець каже, що ризикувати життям за рідну землю – то честь для чоловіка
Напередодні дня Перемоги у Другій світовій війні хочеться поговорити про війну іншу… ту, через яку зараз гинуть кращі українці, у тому числі і закарпатці.
Хто, як не вони, бійці АТО, боронять зараз незалежність нашої держави, ризикуючи здоров’ям відстрілюють ворожі атаки. Вони дивляться в очі смерті і твердо налаштовані боронити свій край до останнього… до перемоги… Одним із таких борців-героїв є 25-річний хустянин Олександр Лучка.
Сашко надзвичайно скромна людина, небагатослівний, та рішучий. На війну пішов добровільно. Аж через півроку, його вперше відпустили додому.
-Рідні звістку про те, що я їду в АТО сприйняли дуже болісно, проте з часом змирилися. Відтак завжди раділи, коли телефонував їм із околиць Маріуполя. Коли ж узяв повістку, мною керувало почуття патріотизму, бажання захистити рідну землю від агресора, – розповідає боєць. – Службу довелося нести у складі мобільної оперативної зенітно-артилерійської прикордонної застави. Із Хуста я був там один, а з Закарпаття нас було троє. Разом із нами несли варту миру ще хлопці з Івано-Франківщини та Маріуполя. Воювали у містах Павлопіль, Чермалик, Гнутове, та в інших. У відділеннях нас мешкало по сім осіб. Жили в бліндажах, кухня – польова, їли на вулиці, спали в землянках. Годували нормально, та багато в чому нам допомагали саме волонтери
Зі слів Олександра, найважче бійцям доводилося уночі, коли вороги атакують українські позиції. Крім того, місцеве населення часто сприймає наших бійців неадекватно, агресивно налаштоване проти української армії.
-Навіть до обстрілів можна звикнути, але хочеться миру, – каже молодий воїн. – Зате там, далеко від рідної домівки, в екстремальних умовах, у стані постійного напруження по-особливому цінується дружба, людяність, взаємодопомога. Побратими стають друзями, братами по духу.
Слід зазначити, що Олександру вдалося збити ворожого безпілотника, протаранити російський БТР. Проте подвигами він не хизує, про бойові заслуги більше розповідають його товариші. Сам же Сашко заявляє, що ризикувати життям за рідну землю – то честь для чоловіка.
Відвертий погляд молодого бійця красномовніший за всі слова… у ньому прихована трагедія пережитого… Саме такими і є герої, справжні воїни світла, які без вагань стають на варту миру і ціною власного життя боронять мир та єдність нашої держави.
Марина АЛДОН, zakarpatpost.net
