Чи «розквітнуть» ужгородські годинники?
У кожного міста є свої родзинки, привабливі для гостей та місцевих мешканців місця та… годинники.
Одними з таких в Ужгороді є вокзальний хронометр.
Кажуть, що центральна вежа на вокзалі настільки висока, що стрілки годинника на ній із зовнішнього боку неможливо перевести, адже жодна організація у місті не має вишки, яка б досягала на таку висоту.
На костелі святого Юрія в обласному центрі Закарпаття часомір встановлено ще у 1820 році. Годинник перестав працювати 1904 року. і його замінили на новий виробництва фірми Йожефа та Давида Фрідів. Він і зберігається дотепер.
Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор — головний греко-католицький храм міста Ужгород і резиденція мукачівських єпископів приурочений Воздвиженню Хреста також може похвалитися унікальним і старовинним хронометром, встановленим на святині у 1877 році.
Є в Ужгороді і найстаріший у області сонячний годинник, намальований на стінах цього ж собору ще у ХVІІІ столітті. Кілька років тому пам’ятку було оновлено. Над її реставрацією працювали художники, астрономи та географи. Довкола «циферблату» відновлено напис «Час розкидувати каміння, і час збирати каміння».
Ще одна окраса Ужгорода – хронометри на проспекті Свободи.
Чотири електронні годинники італійського виробництва, встановлені у 2008 році цікаві тим, що на чавунних стовпах викарбовано герб Ужгорода.
На жаль, за годинниками не доглядають належним чином і вони часто показують різний час.
У сусідньому Львові годинників, які є окрасою міста, набагато більше і всі вони доглянуті.
Одним з кращих є годинник на ратуші, встановлений у 1491 р. Привезено його було з Відня. Дзвін до годинника вагою 11 центнерів виготовив львівський ливарник Валентин Фельтен. За допомогою цього дзвона години вибивалися вручну, аж поки через п’ять років чернець Григорій сконструював автоматичний годинниковий механізм. Оригінальним доповненням до нього є сурмачі, яких можна почути в будні о 12, а у вихідні – щогодини.
Окремої уваги заслуговує і Львівський сонячний годинник, розміщений на житловому будинку на вулиці Вірменській.
А от у 2010 році на площі Митній, неподалік від оборонних мурів, для львів’ян та гостей міста облаштували цікавинку – квітковий годинник. Його циферблат вміло прикрашений висадженими у ґрунт квітами, які утворюють гармонійну композицію, а механізм не поступається схожій техніці курантів європейських країн, у яких такі годинники вже довгий час тішать їхніх мешканців.
Тож чому б в Ужгороді не встановити щось подібне.
Адже торік мерією було висаджено 12 тисяч тюльпанів.
На жаль, їх понищили, однак це не привід для того, аби зупинятися на справі озеленення обласного центру Закарпаття. Щоб привабити в наш край туристів, ми повинні думати про красу Ужгорода і постійно впроваджувати щось нове, у тому числі і в плані годинників, адже як-не-як ми живемо не у міжчассі, а у часовому просторі.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, zakarpatpost.net
