Закарпатська ослиця Дельфіна любить печиво та дітей
Кудлата і загадкова, дружелюбна і вперта… Саме такою є мила нова мешканка хустської страусиної ферми Василя Переца – ослиця Дельфіна. Уже з перших хвилин знайомства з екзотичною твариною, відчувається її харизма, допитливість та… темперамент.
Християнська ослиця
Історія появи Дельфіни на фермі доволі символічна, навіть незвичайна… Про це з неприхованою любов’ю розповідає господар ослиці з «морською» кличкою – Василь Фіцай.
-Зараз Дельфіні майже два роки. Родом вона з Угорщини. У нас тваринка з’явилася напередодні релігійного свята, яке називається Вхід Господній до Єрусалиму. Це – досить знаково, адже Христос у столицю Ізраїлю перед тим, як його стратили і він воскрес, в’їхав саме на спині ослиці, – розповідає пан Василь. – Крім того, на спині у Дельфіни знак… у вигляді хреста.
Між іншим, у Біблії згадується ще одна відома ослиця – Валаамова, яка заговорила до господаря через те, що він її бив. Утім… Дельфіну, звісно ж, ніхто не б’є, її всі люблять і пестять, балують ласощами… при чому не тільки ґазда, але й відвідувачі, найменші з яких постійно розмовляють із Дельфіною… і вона озивається… своїм ще дитячим голосом.
-Якби наші тварини вміли по-справжньому говорити, то невідомо, якою мовою вони б це робили. Адже на одній території мирно вживаються африканські страуси, привезені до Хуста зі Словаччини, американські кози Ламанча, придбані в Чехії, шотландські поні, одного з яких куплено в Румунії та наша красуня-ослиця… Є ще службові собаки, качки… Тобто, наш міні-зоопарк інтернаціональний, – усміхається фермер.
«Зайчик, що їсть після шести»
Саме так лагідно називають Дельфіну господарі. Бо жувати вона любить… у будь-яку пору доби і року.
-Загалом утримувати ослів не важко. Харчуються вони всім тим, що й коні та кози. Влітку – пасуться, взимку – смакують сіном. За один раз можуть з’їсти десь півкілограма зерна. Однак наша підопічна має в меню і улюблені страви. Це – печиво. Полюбляє вона ще й гілки дерев, які сама собі обриває та хліб, – каже Василь Фіцай. Звісно, даємо їй і різні вітаміни, мінеральні добавки. А зайчиком її я називаю через те, що має великі вуха. Щодо догляду – то шерсть потребує розчісування і миття.
Слід зазначити, що осли – перші тварини, яких приручили люди, вважається, що їх використовували під час будівництва пірамід єгиптяни. Завдяки витривалості, зараз вони живуть майже в усіх країнах світу і вже при народженні важать 30 кг. та одразу ж стають на ноги. А, наприклад, у Ірані добрий їздовий осел коштує дорожче, ніж кінь. До речі, зі слів пана Василя, народна мудрість про впертого віслюка, справді відповідає дійсності.
-Дельфіна – дуже комунікабельна, правда, деколи буває не в настрої. Те, що кажуть, що осли вперті – дійсно правда. Коли вона «не в гуморі» – її не зрушити з місця, не підійде. Хоча загалом наша дівчинка ранима, терпляча і кмітлива. Може возити на спині дітей, а може – просто вередувати, – зізнається власник ослиці. – Цікаво, що колись молоко цих універсальних тварин вважалося найкращим засобом від туберкульозу. В Англії навіть існувало повір’я, що якщо діти їздитимуть на ослові, їх не зможе вразити така недуга, як коклюш. А от за часів Клеопатри ослиць розводили з косметичною метою – для одержання молока, яке використовували як чудодійний препарат для схуднення, омолодження шкіри та освітлення кольору обличчя.
До слова, різновидів ослів існує не так багато як коней. Хоча основним призначенням вуханів є перевозити вантажі, однак закарпатській Дельфіні з угорським корінням цього робити не потрібно. Її призначення – розважати малечу. І виходить у неї це настільки добре, що діти, всього раз побачивши її, просяться на ферму знову й знову.
Марина АЛДОН, zakarpatpost.net
